Київський мотоциклетний завод було створено у вересні 1945 року на базі колишнього Бронетанкового ремонтного заводу №8. Перша модель, одномісний мотоцикл легкого класу К-1Б «Киянин», була виготовлена у 1946 році за документацією мотоцикла Wanderer-1Sp на обладнанні, отриманому за репарацією з Німеччини. Спочатку двигун для «Киянина» отримували за кооперацією, але вже з 1947 року завод розпочав серійний випуск мотоциклів К-1Б із двигуном власного виробництва. У 1947 році розпочалася розробка триколісного мотоцикла, підприємство розгорнуло роботу з будівництва виробничих цехів та споруд ливарного та заготівельного цехів.
У 1949 році на завод приїхали 100 фахівців, технічне оснащення та спеціалізоване обладнання заводу “Червона Етна” (припинив випуск військових мотоциклів важкого класу М-72), почалася підготовка до випуску М-72, випуск яких був освоєний у 1951 році. З 1956 року на заводі розробили та почали випускати нову, більш удосконалену модель К-750. За період з 1955 по 1970 рік випуск мотоциклів становив 45-50 000 штук на рік. У складі КМЗ було створено дві випробувальні лабораторії: дорожню та спортивну техніку.
У 1959-1962 роках на заводі велися роботи зі створення розвізних мікровантажівок. У 1959 році було збудовано перший зразок КМЗ-1 «Київ». Вантажівка отримала двоциліндровий опозитний двигун повітряного охолодження від мотоцикла К-750 (26 л/с), який помістили під вантажною платформою, чотириступінчасту коробку передач та привід на задні односхилі колеса. Кабіна – двомісна алюмінієва. Вантажна платформа – дерев’яна. Гальма та кермовий механізм були запозичені від легкового автомобіля ЗАЗ-965. Проте запускати мікровантажівки у велику серію було визнано недоцільним.
З 1972 року освоєно випуск мотоциклів МТ-9 та МТ-10 з новою коробкою передач та заднім ходом. З 1976 року у Києві розпочалося вдосконалення ескортної техніки, а 1978 року було виготовлено першу партію з 25 спеціальних ескортних мотоциклів для Уряду СРСР. Надалі завод освоїв дрібносерійне виробництво ескортних мотоциклів МТ-14/9, яке тривало до початку 1990-х років. 1977 року завод освоїв виробництво мотоцикла “Дніпро” МТ 10-36. 1984 року завод розпочав виробництво мотоциклу “Дніпро-16”. У 1991 році КМЗ було випущено першу партію одномісних мотоциклів з об’ємом двигуна 650 см³.
У 1995-1996 роках завод освоїв виробництво триколісного вантажного трициклу КМЗ-8.922 «Дніпро-300» вантажопідйомністю 300 кг, на базі якого випускали спеціалізовані мотоцикли для комунальних служб, торгівлі, фермерських господарств, лісництв… Але доля КМЗ вже була. У 2002 році почався розпродаж приміщень, що не використовуються: були продані корпус № 7 (незавершений гальванічний цех) і половина заводського корпусу № 12. У 2003 році були продані друга половина корпусу № 12 і будівля складу. Протягом 2004 року було продано заводський корпус №35 і дитячий табір “Орлятко”, що знаходився на балансі заводу.
До осені 2006 року 20% площ заводу було здано в оренду, основним напрямком діяльності підприємства було виробництво запчастин для раніше випущених мотоциклів. Також на підприємстві працювала лінія з виробництва декоративно-мистецького скла. У 2006-2007 роках із раніше випущених комплектуючих заводом було зібрано останні серійні мотоцикли марки “Дніпро”. Економічна криза і вступ України до СОТ у травні 2008 року, що почалася в 2008 році, ускладнили становище заводу. Восени 2008 року завод виробляв запасні частини для моделей мотоциклів, що раніше знаходилися у виробництві, причепи для легкових автомобілів і вироби з декоративно-художнього скла. Навесні 2017 року з раніше виготовлених заводом запасних частин і деталей було зібрано колекційну партію мотоциклів “Dnepr Vintage”, які стали останніми мотоциклами “Дніпро” – київський мотоциклетний завод припинив своє існування, а його цехи тепер стоять в аварійному стані, все обладнання, що знаходилося в них. або розкрадено.
Де знаходився київський мотоциклетний завод?
вулиця родини Хохлових, 8