Квартира №3 по вулиці Терещенківська 5 у повоєнному Києві була відома серед української інтелігенції та творчої молоді завдяки її господарю – Павлу Григоровичу Тичині. Ці 5 кімнат були свідками творчих пошуків, поетичних злетів та переживань поета протягом більш ніж двох десятків років (1944-1967).
Після смерті Павла Тичини (16 вересня 1967 року) єдиною господаркою квартири стала Лідія Петрівна Папарук – вдова поета. Велика любов до чоловіка, а також розуміння значущості постаті Тичини у літературному просторі України та світу зумовили дбайливе ставлення Лідії Петрівни до квартири, яка продовжувала зберігати неповторний дух генія. Стараннями цієї жінки було збережено не лише творчу спадщину поета, його архів та бібліотеку, а й обстановку квартири, яку організовував ще Павло Григорович. Не дивно, що останньою волею Лідії Петрівни було створення музею на базі квартири.
Після смерті Лідії Петрівни 1975 року уряд УРСР створив комісію з творчої спадщини Павла Тичини на чолі з тодішнім головою спілки письменників України Василем Козаченком. Почалася важлива та кропітка робота – прийняття на облік та створення музею на наукових засадах. Протягом кількох років фахівці архівної справи та музеєзнавці упорядковували архів та меморіальні речі поета: меблі, предмети побуту, живопис та інше. 9 січня 1979 року було видано постанову ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР (№11) «Про створення у місті Києві Літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини». Згідно з цим документом, музей створювався не безпосередньо у квартирі №3, а на першому поверсі, куди було переміщено меморіальні речі поета. Для відвідувачів музей відчинив свої двері 27 січня 1980 року. Лише у 1990-х роках до 100-річчя від дня народження Павла Тичини під тиском громадськості музею повернули квартиру. Зараз при музеї працює лавка, де можна придбати книги, видані музеєм та музейну сувенірну продукцію.
Де знаходиться музей Павла Тичини?
вулиця Терещенківська, 5
(044) 234-43-27
пн-пт: 09:00-18:00, сб-нд: 10:00-19:00