Приблизно наприкінці 1950-х років радянські інженери розпочали підготовчі роботи з будівництва Русанівського житлового масиву, де мали б розміститися дев’яти (серії 1-КГ-480-11у та 1-КГ-480-12у), шістнадцяти (БПС серія) та сімнадцятиповерхові. (БПС серія) будинки з цегли, керамзитобетону, вібропрокатних панелей. Кількість осіб, що проживають на Русанівці, планувалося в розмірі 45 000 осіб. Загальна площа майбутнього острова складала понад 130 га. Архітекторами масиву стали Г. Кульчицький (готель “Славутич”, перший мікрорайон житлового масиву Оболонь), В. Ладний (готель “Славутич” у співавторстві, Річковий вокзал у співавторстві), М. Пестряков; інженери А. Штекель та В. Коваль; конструктор Л. Бракер.
Основною проблемою будівництва житлових будинків поблизу Дніпра на Лівому березі було те, що рівень води в річці тоді не регулювався (ще не було київської ГЕС) і навесні вся місцевість опинялася під водою. Інженери запропонували використовувати метод гідронамиву до незатоплюваних позначок (5 метрів). Спеціальною технікою (земснарядами) з дна Дніпра піднімали пісок і використовували його для намивання території майбутнього житлового масиву.
1961 офіційно можна вважати роком початку будівництва Русанівки. Як уже всім відомо, Русанівка стала відомою насамперед своєю візуальною візитною карткою – Русанівським обвідним каналом, завдяки якому її почали називати київською Венецією. У 1962 році Русанівка вже стала островом – канал від протоки відокремлювала лише невелика ґрунтова перемичка, а в 1963 був відкритий перший автомобільно-пішохідний міст з боку мосту Патона та новобудови почали заселятися.
Це цікаво!
1. Для намиву Русанівки було використано понад 5000000 кубометрів піску.
2. Вперше у Києві колектор каналізації проклали не під землею, а на поверхні – після чого змили землею.
3. Загальна довжина Русанівського каналу становить 2700 метрів, ширина 40 метрів, глибина від 3 до 7 метрів.
4. Русанівка складається з 3 мікрорайонів, які на етапі гідронамиву хотіли розділити водними невеликими каналами, але потім ці канали були засипані – архітектори побачили, що будувати особливо ніде через них.
5. Русанівка стала першим житловим масивом Києва з висотною забудовою – тут не було будинків поверховістю менше ніж 9.
6. У 1968 році тут, на початку бульвару Шамо (Давидова), з’явився перший у Києві 16-поверховий будинок, збудований з цегли.
7. Вперше у Союзі всі комунікації були прокладені не під дорогами, а спеціальних колекторах під газонами. Таким чином, рух транспорту під час ремонтів або аварійних робіт не перекривається (що в принципі неможливе на острові, де немає об’їзних шляхів).
8. У 1970-х роках на Русанівці стали з’являтися експериментальні 17-поверхові будинки (у народі – “будинки на ніжках”). Триматися ці махини на 900 палях (загальна вага понад 50 000 тонн) убитих на глибину 10 метрів.
9. На Русанівці розташована покинута насосна станція 1968 року споруда (Русанівська набережна), яка використовувалася для зрошення газонів і клумб острова через розгалужену мережу труб, а також була призначена для відкачування води під час можливих повеней.
10. На Русанівці є 3 сучасні арт-об’єкти: “Сходи“, “Пташка, яка долетіла до середини Дніпра” та Бабка з кравчучкою“.
11. Щоліта на Русанівському каналі діяв станція “Червоні вітрила” з прокату катамаранів та човнів.
12. Під час будівництва кінотеатру “Краків” уперше в Києві було застосовано 24-метрові ферми для перекриття залу та спецплити зі шлакуватою для покращення акустики. “Краків” був найпопулярнішим місцем дозвілля для русанівців тих років.
13. Ще однією візитною карткою Русанівки є готель “Славутич”, який був збудований у 1972 році та розрахований 800 осіб (500 номерів). На першому поверсі були ресторан та кінотеатр. Станом на 2018 рік, готель викуплений приватною особою та проходить повну реконструкцію.
14. На Русанівці проживало та проживає чимало відомих людей, таких як: Алла Мазур, Валерій Чигляєв, Міла Йовович, Олексій Горбунов, Віктор Андрієнко, Сергій Казанін, Олександр Пікалов, Микола Луценко та багато інших.
15. 1964 року на Русанівській набережній відкрився найбільший у Києві гастроном “Славутич”.
16. У 1979 році на Русанівському бульварі 3 відкрився єдиний на все місто салон новонароджених, обслуговування в якому відбувалося тільки за талонами, виданими в РАГСі при реєстрації дитини.
17. Вже після побудови київської ГЕС, Русанівка пережила кілька паводків (вода піднімалася майже до мостових переходів, затоплювала підземний перехід, що веде на Березняки), але збитків вони їй не завдали.
Після завершення робіт над каналом його обклали бетонними плитами, а в 1976 році встановили в самому каналі 15 фонтанів з жовтим підсвічуванням. Струмені фонтанів били на пару десятків метрів вгору і швидко стали улюбленим видовищем жителів Русанівки, інших киян та гостей міста.
Оскільки масив з усіх боків оточений водою, тут багато зелених зон, а також відсутня будь-яка промисловість – тут склався свій особливий мікроклімат, який дозволяє легше переносити спекотне літо та дихати трохи чистішим повітрям, ніж у решті Києва. До того ж на Русанівській набережній є пляж, а дерева за півстоліття вже виросли і утворили затишні прохолодні зони, де можна відпочити сидячи на одній численній крамниці.
Інфраструктура Русанівки за часів СРСР була найпродуманішою та найкомфортнішою у місті. І навіть у наш час жителі острова не мають особливих проблем при купівлі товарів щоденного і не дуже споживання. У 2017 році, вперше у Києві та саме на Русанівці, розпочалася масштабна реконструкція всієї інфраструктури масиву, а також комунікацій та зовнішнього вигляду житлових будинків. З 2017 року на Русанівський канал повернулися фонтани, тільки тепер вони світяться не лише жовтим кольором і мають більше режимів розбризкування води, а також вони музичні. Через 55 років Русанівка відроджується і починає привертати загальну увагу, а Русанівська набережна є одним із найпопулярніших місць для відпочинку та прогулянок лівобережним Києвом, адже тут, окрім зеленої зони та гарного виду на правий берег міста, є безліч різноманітних кафе, ресторанів та барів на будь-який смак.