Будівництво Дарницького залізничного мосту було розпочато у березні 1868 року. Міст мав 11 опор та 12 прольотів по 89 метрів кожен, загальна довжина становила 1068 метрів. Міст мав одну залізничну колію, опори були споруджені за кесонною технологією. 12 лютого 1870 року під час випробування мостом проїхав спеціальний поїзд у складі 6 паровозів. За будівництво мосту 26 лютого 1870 Аманд Струве за наказом імператора Олександра Другого був нагороджений двома військовими чинами – підполковника і полковника. У червні 1920 року Дарницький залізничний міст був підірваний польськими військами, що відступають, але відновлений вже у вересні того ж року. 19 вересня 1941 року міст був знищений радянськими військами при відступі. Під час німецької окупації його відновили. Остаточно було зруйновано німецькими військовими на початку листопада 1943 року. Після звільнення Києва за 14 днів і ночей, з 7 по 20 листопада 1943 року, поряд був споруджений тимчасовий низьководний залізничний міст, який навесні 1944 року був замінений на тимчасовий висоководний.
Нинішній Дарницький залізничний міст збудований дещо південніше колишнього мосту Струве. У 1946-1950 роках будували опори моста (бики) на забивних залізобетонних палях та проміжні опори на кесонах, які виготовляли потоково-швидкісним методом та опускали гідромеханізованим способом (так званий «сліпий кесон»). Прогінні будови мосту були виготовлені на Дніпропетровському заводі металоконструкцій імені Бабушкіна та змонтовані Мостозагоном №2 під керівництвом Ісаака Баренбойма. Міст на 2 залізничні колії запроектований за асиметричною схемою. Ближче до лівого берега розташовані 3 великі судноплавні прольоти по 106 метрів, перекритих арочними металевими фермами з рухом поїздів у нижній частині. Дрібноводна правобережна частина русла перекрита 12 меншими (по 53 метри) монолітними залізобетонними арками зі збірною стояковою надводною побудовою, розрахованою на проїзд вгорі. Усі опори мосту – масивні, монолітні, облицьовані гранітом. Декілька опор мосту Струве збереглися, їх можна побачити трохи північніше Дарницького залізничного мосту.
У липні 2004 року поряд із Дарницьким залізничним мостом почали будувати Дарницький залізнично-автомобільний міст (у народі “міст Кірпи”; міністр транспорту України, який ініціював реконструкцію Дарницького залізничного вокзалу та будівництво мосту). У грудні 2008 року відбулося відкриття робітничого руху за однією колією. У вересні 2010 року було офіційно відкрито першу частину мосту – його залізничну складову, почали курсувати перші поїзди, а в грудні відкрили автомобільний рух мостом з лівого берега Києва на правий, у березні 2011 року – з правого берега на лівий. У травні 2011 року було відкрито автомобільний заїзд з боку місту Патона, а в серпні було здано заїзд у бік Видубичів. Станом на 2018 рік майже весь проект мостового переходу, окрім лівобережних заїздів та з’їздів з мосту на Дніпровську набережну, будівництво яких призупинено та час здачі невідомо – зданий в експлуатацію.