Згідно з літописами, початок будівництва Десятинної церкви відносять до 989 року. Будувалася російськими та грецькими зодчими 6 років як кафедральний собор неподалік княжого терему — кам’яного північно-східного палацового будинку, розкопана частина якого знаходиться на відстані 60 метрів від фундаментів Десятинної церкви. Неподалік археологами знайдено залишки будівлі, що вважається будинком церковного причту, збудованим одночасно з церквою (так званий терем Ольги).
Князь Володимир Святославич, який правив на той час, виділив на підтримку церкви та митрополії десяту частину своїх доходів — десятину, звідки й пішла її назва. На час свого будівництва вона була найбільшим київським храмом. У літописах повідомлялося, що Десятинну церкву прикрашали ікони, хрести та дорогоцінні судини з Корсуня. У прикрасі інтер’єру рясно використовувався мармур, за що сучасники також називали храм мармуровим. Перед західним входом Юхимовим були виявлені залишки двох пілонів, які, ймовірно, служили постаментами для бронзових коней, привезених з Херсонеса. У ній зберігалися мощі священномученика Климента, папи Римського, втопленого в Корсуні і княжа усипальниця, де поховали християнську дружину Володимира — візантійську царівну Ганну, яка померла в 1011 році, а потім і самого Володимира, який помер у 1015 році. Також сюди перенесли з Вишгорода останки княгині Ольги. 1044 року Ярослав Мудрий поховав у Десятинній церкві посмертно «хрещених» братів Володимира — Ярополка та Олега Древлянського. Під час нашестя монголів князівські мощі були заховані. За переказами, Петро Могила їх знайшов, але у 18 столітті останки знову зникли.
У першій половині 12 ст. церква перенесла значний ремонт. У цей час був повністю перебудований південно-західний кут храму, перед західним фасадом з’явився потужний пілон, що підпирає стіну. Ці заходи, найімовірніше, були відновлення храму після часткового обвалення внаслідок землетрусу. 1169 року церкву пограбували війська князя Мстислава Андрійовича, сина Андрія Боголюбського, 1203 року — війська Рюрика Ростиславича. 1240 року орди хана Батия, взявши Київ, зруйнували Десятинну церкву — останню оплот киян. За переказами, Десятинна церква впала під вагою місцевих жителів, що забралися на склепіння, намагалися врятуватися від монголів, проте також висловлювалося припущення, що будівля впала після застосування облягаючими стінобитних знарядь.
З ініціативи митрополита Петра Могили в 1630-х роках над південно-західним кутом стародавнього храму було збудовано невелику церкву в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці на згадку про втрачену святиню, в якій була виставлена одна з найдавніших ікон з образом святого Миколая. з Корсуні. 1824 року митрополит Євген доручив розчистити фундамент Десятинної церкви. Тоді було вперше відкрито план фундаментів, знайдено залишки мармурів, мозаїк, фресок… 2 серпня 1828 року освятили початок будівництва нової церкви, яке довірили петербурзькому архітектору Василю Стасову. Храм був збудований у російсько-візантійському стилі і не повторював первісної архітектури стародавньої Десятинної церкви. Під час будівництва було повністю розібрано церкву митрополита Петра Могили, а також близько половини фундаментів храму 10 століття, що збереглися на той момент. Будівництво храму коштувало 100 000 золотих рублів.
У 1908-1911 роках фундаменти оригінальної Десятинної церкви (там де вони не були знищені, пошкоджені або зайняті новою церквою), були розкопані та досліджені. Залишки фундаменту було вивчено лише у 1938—1939 роках після остаточного знесення нової церкви. За радянської влади, в 1928 році, друга Десятинна церква, як і безліч інших пам’яток культури та мистецтва, була знесена, а в 1936 її залишки остаточно розібрали на цеглу. У липні 2007 року поряд із залишками Десятинної церкви було збудовано та освячено дерев’яний храм, який тепер відомий як Десятинний чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці. З 2011 року фундамент Десятинної церкви відкрито для огляду всіма бажаючими.
Де знаходиться Десятинна церква?
вулиця Володимирська, 2
(044) 361-78-56