ДВРЗ отримав свою назву від Дарницького вагоноремонтного заводу, який функціонує досі. Мікрорайон виник у 1934 році як селище Дарницького депо, коли тут були побудовані перші бараки-гуртожиток для будівельників заводу, а сучасна забудова почалася з 1930-50-х років. Після 2000 року на ДВРЗ стали з’являтися багатоповерхові новобудови, але через погане транспортне сполучення з рештою Києва та низьким рейтингом місцевості серед покупців нерухомості, забудова тут після 2010 року не ведеться.
Трамвайну лінію на ДВРЗ урочисто відкрили 1 травня 1936 року: одноколійна лінія з двома роз’їздами забезпечувала сполучення з сусідньою Старою Дарницею, звідки можна було іншим трамваєм чи приміським електропоїздом дістатися до Києва. За часів Великої Вітчизняної війни трамвайне господарство занепало, а шляхи розтягли на металобрухт у перші повоєнні роки. До кінця 1950-х років ДВРЗ поєднувалося з містом лише автобусом. Восени 1959 року, після побудови Дарницького трамвайного депо, на ДВРЗ було проведено трамвайну колію, яка з’єднала його з Дарницькою площею. Майже через 60 років, трамвай, не рахуючи маршруток 211, 423 і 555 – залишається основним транспортом мікрорайону ДВРЗ.
Це цікаво!
1. Двоповерховий будинок за адресою вулиця Алма-Атинська, 105/2, збудований наприкінці 1934 року, є першим і найстарішим житловим будинком ДВРЗ.
2. На ДВРЗ було знято більшість епізодів кліпу Потапа та Насті Каменських “На районі”.
З культурної та соціальних сфер тут є стадіон “Дніпровец” збудований у 1953 році та розрахований на 500 місць, спортивна школа при стадіоні, центр культури та мистецтв Дніпровського району (колишній Будинок культури ДВРЗ, відкритий у 1954 році). У цьому центрі функціонують різноманітні гуртки, театр української традиції “Дзеркало”, бібліотека (створена 1935 року профспілкою Дарницького вагоноремонтного заводу, книжковий фонд понад 35 000 екземплярів).
У мікрорайоні встановлено два монументи. Пам’ятник робітникам ДВРЗ, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни виконано у вигляді двох каменів з написом “Вам, що віддав полум’я життя ради життя на землі”; біля каміння височить стела, під якою щороку 9 травня палає “вічний вогонь”. На площі перед вагоноремонтним заводом був триметровий пам’ятник Леніну, встановлений у 1959 році. Був демонтований у лютому 2014 року у процесі масового демонтажу пам’яток тоталітарного минулого та наразі зберігається на території заводу.
1997 року в переобладнаному приміщенні прибудови до житлового будинку на вулиці Марганецькій було відкрито православний храм великомученика Пантелеймона Московського патріархату. З 2010 року богослужіння відбуваються у новому однокупольному храмі, побудованому з білої цегли. Храм знаходиться на території єдиного парку на ДВРЗ під назвою “Сосновий”.
ДВРЗ буде малоцікавий тим, хто шукає розваг, популярні місця про які можна буде розповісти в соціальних мережах, вишукані ресторани або на крайній край автентичні шашличні з бараниною, місця для побачень та інше… Цей мікрорайон принесе задоволення від знаходження там тим, хто хоче побачити як виглядали околиці чи глухі місця Києва у 1930-1960-х роках, помилуватися хитромудрою та вишуканою архітектурою старовинних двоповерхових будинків, насолодитися тишею, спокоєм та чистим повітрям.