Храм Животворного Джерела має багату історію, яка налічує близько 350 років. Вперше церква в ім’я Пресвятої Богородиці Живоносного Джерела в Братській Борщагівці була зведена, приблизно, між 1632 і 1657 роками, після заснування самого села, що виникло на землях наданих “в вотчину” київському братському Богоявленському гостинському монастирю-каза. Про це свідчить дарований напис на старому Євангелії, подарованому храму 1657 року.
Згодом село практично спорожніло (причини цього явища достовірно невідомі) і храм втратив своїх парафіян, став руйнуватися, а потім взагалі був закритий. Церкву знову дерев’яну відбудовували практично заново приблизно в 1740 – 1747 роках за наказом митрополита київського Рафаїла. Рішенням Митрополита Київського та Галицького Арсенія, після огляду церкви Живоносного Джерела, 17 серпня 1861 року стало побудувати на місці дерев’яної церкви нову кам’яну – було оголошено про збір пожертв на будівництво нової церкви. Після збору необхідних коштів, у 1866 році почалося будівництво нової будівлі храму. Після геологічних вишукувань на ділянці забудови було виділено та визначено точне місце для майбутньої церкви, яке розташовувалося в центрі приходу та було найвищим місцем у селі. Споруда церкви була закінчена 1872 року.
Наприкінці 1920-х років діяльність УАПЦ була заборонена, а більшість її священиків – репресовані. З цієї причини 1926 р. церква була підпорядкована Руській Православній Церкві, служби в ній велися з перервами до 1935 року. Після чого було знесено куполи, дзвіницю, власність розграбовано. Безслідно зникла чудотворна ікона Божої Матері Животворного Джерела. В 1936 храм був взагалі закритий на підставі того, що релігійна громада розпалася. Перед самою війною були також зруйновані каплиці з колодязями над чистими джерелами, відомими з давніх-давен.
Спочатку приміщення храму планувалося використовувати під культурно-просвітницькі потреби, але згодом влаштували колгоспне зерносховище. Духовне життя парафії відновилося лише 1941 року з початком тимчасової німецької окупації, за клопотанням священика Івана Коваленка та суспільства. Церква була знову відкрита, але її перейменували на храм Казанської ікони Божої Матері, очевидно через втрату намісного образу Животворного Джерела. 1968 року церкву остаточно закрили, а приміщення віддали фабриці кінопрокату. Потім її передали на баланс Центрального Парку Культури та відпочинку – дирекція парку намагалася влаштувати тут клуб.
У 1980-х роках, коли йшов інтенсивний розвиток Південної Борщагівки, міська влада вирішила використати будівлю колишнього храму Казанської Ікони Божої Матері під центр дозвілля молоді. Проектом передбачалося облаштувати рештки церкви, які збереглися, двоповерховою частиною з підвалом, над склепінням передбачалося створити якусь подобу купола. При цьому стіни церкви частково руйнувалися, їхня пластика знищувалася. Церква мала бути похована в обіймах клубу фехтувальників “Олімпія”. Будівельні роботи з 1987 року проводилися генеральним підрядником “Електронмаш”, але виконували вони незадовільно через погане фінансування.
У 1992 році рада народних депутатів району прийняла рішення про передачу недобудованого центру “Олімпія” місцевим громадам УАПЦ та УПЦ, на їхнє прохання. 1995 року у приміщенні центру розпочав богослужіння храм Казанської ікони Божої Матері Української Православної Церкви Київського Патріархату. У зв’язку з перебудовами та руйнуваннями, які зазнала будівля церкви, вона втратила свій первісний вигляд і для її відновлення необхідно було провести значні дослідження. Вже восени 1996 року в добудованій частині із західної сторони храму, де планувалося раніше приміщення для лекцій, було влаштовано тимчасовий храм, у якому почали відбуватися богослужіння (тепер це – нижній храм, присвячений Казанській іконі Божої Матері).
Протягом 1997-1998 років було збудовано 2 вежі у східній частині храму та малі куполи на них, а також дзвіниця. 5 листопада 1998 встановлений центральний купол, схожий на блакитне зоряне небо. 4 листопада 1999 року, на свято Казанської Ікони Божої Матері, на центральній лазні встановлено Великий хрест. 16 березня 2002 року відбулося освячення храму Животворного Джерела, яке звершив Святіший Патріарх Київський та всієї Русі-України Філарет – так храм став центром Святошинського благочиння УПЦ КП. При храмі працює недільна школа для дітей, створена бібліотека духовної літератури та діє благодійна їдальня, де щодня годують немічних та літніх людей.
Де знаходиться храм Животворного Джерела (Казанської ікони Божої Матері)?
вулиця Симиренка, 12
401-42-94, 096883 88 11
08:30-19:00
ранкове богослужіння пн-сб: 09:00, нд: 07:15, 09:00; вечірнє богослужіння: 17:00