Питання про будівництво стадіону у Києві виникло ще 1914 року, але тоді цьому завадила Перша світова війна. Після встановлення радянської влади у 1922 році на місці Олексіївського парку (було практично знищено під час революції) було зведено «Червоний стадіон імені Троцького». Стадіон було урочисто відкрито 12 серпня 1923 року. Проект розробив молодий інженер Л. Пільвінський. Для південної та східної трибун використовували схили Черепанової гори. Через 11 років Київ став столицею УРСР, тому місту потрібен місткий стадіон. У 1936 році було розпочато реконструкцію. За проектом архітектора Михайла Гречини (також займався реконструкцією стадіону Динамо та проектуванням Палацу Спорту, парку Перемога) місткість нового стадіону мала становити 50 000 глядацьких місць. Відкриття стадіону, по суті збудованого заново, було намічено на 22 червня 1941 року, але через війну відбулося лише 12 липня 1942 року. У матчі відкриття київська команда «Рух» здолала команду німецької військової частини Д-5, а сам стадіон за рішенням міського голови був офіційно перейменований на Всеукраїнський стадіон.
У рамках підготовки до святкування 50-річчя Жовтневої Революції, у 1966—1967 роках було проведено масштабну реконструкцію — на футбольному стадіоні було добудовано 2-й ярус трибун. На території спортивного об’єкту було збудовано: критий зал для тенісу, гандболу, волейболу, відкриті тенісні корти, поле для легкоатлетичних метань, трамплін для стрибків на лижах, льодовий комплекс з надувним дахом, тренувальний трамплін для стрибків на лижах. Футбольний стадіон тепер містив 100 тисяч глядачів. Над західною трибуною був надбудований репортажний та коментаторський комплекси.
У 1977—1980 роках було проведено чергову реконструкцію у зв’язку з підготовкою до Олімпійських ігор 1980 року: на льодовому комплексі було встановлено жорсткий дах, побудовано новий вантовий трамплін для стрибків на лижах зі штучним покриттям, яке дозволяло проводити тренування влітку. На футбольному стадіоні була встановлена чаша для олімпійського вогню, оновлено табло та встановлені нові освітлювальні опори оригінальної конструкції висотою 82 метри та мали по 132 лампи потужністю по 3,5 кВт. На легкоатлетичному ядрі гарова доріжка замінили синтетичну. При оновленні сидінь було збережено місткість: 100 062 посадочні місця та 4000 місць для преси. На той момент оновлений до Олімпіади стадіон входив до десятки найбільших стадіонів Європи.
Після розпаду СРСР біля комплексу проводилася ринкова торгівля, частина його території відійшла до комерційних структур. 12 травня 1996 року державне підприємство «Республіканський стадіон» отримало статус національного та нове найменування «Олімпійський». З метою приведення його до сучасних міжнародних стандартів у 1998-1999 роках була проведена ще одна реконструкція стадіону: переобладнали трибуни з посадочних місць лавкового типу на індивідуальні пластикові сидіння (місткість скоротилася до 83 450 місць), замінили покриття бігових доріжок та секторів на центральне частково на розминочному полі, на футбольному полі було встановлено підігрів та оновлено газон.
Для підготовки стадіону до ЄВРО-2012 спортивний комплекс потрібно було реконструювати. Місткість зменшили до 70 050 місць за рахунок розширення проходів на сектори, VIP-лож, місць для коментаторів, ЗМІ та місць для людей з обмеженими можливостями. Над трибунами спорудили навіс із матеріалу, що накрив 100% посадкових місць. Крім того, збільшено на 15% нахил нижніх секторів, щоб максимально покращити огляд ігрового поля. На рівні верхніх секторів по периметру стадіону збудовано галерею, за якою додатково глядачі можуть виходити з другого ярусу трибун. Всі спортивні об’єкти були демонтовані і нині футбольний стадіон — єдиний спортивний об’єкт, що діє, на всій території комплексу. Оновлений стадіон був офіційно відкритий у 8 жовтня 2011 року та отримав найвищий статус від УЄФА.
Будівельні роботи проводилися з використанням новітніх технологій та найкращих фахівців. У будівництві використовувалася еко-технологія Green Stadium, яка передбачає використання матеріалів вторинної переробки, вакуумної системи каналізації, що дозволяє заощадити велику кількість води, та використання європейської практики сортування сміття. Дах стадіону зроблений з надміцного матеріалу, що витримує температуру до 260⁰С і є одночасно самоочисним. Конструкція включає прозорі бані — парасольки, які краще забезпечують освітлення арени і пропускають сонячне світло на газон. Для газону знадобилося 800 рулонів із трав’яним покриттям, які привезли зі Словаччини у 10 фурах із холодильними камерами – на його вирощування пішло понад 2 роки. Усі сидіння на стадіоні виготовлені з високоякісного вогнетривкого матеріалу – аналогічні крісла встановлені на стадіонах «Уемблі» та «Олімпійський» у Лондоні. Всього на стадіоні передбачено шість типів сидінь: стандартні, сидіння для незрячих з додатковим обладнанням, сидіння для VIP-персон та бізнес-секторів, сидіння для людей з особливими потребами та осіб, які їх супроводжують, а також сидіння для гравців. Колірна гамма крісел виконана у патріотичних синьо-жовтих кольорах.
Де знаходиться національний спортивний комплекс «Олімпійський»?
вулиця Велика Васильківська, 55