На початку 20 століття на території нинішнього стадіону розміщувалися теплиці, які постачали овочі та фрукти до царської резиденції — Маріїнський палац. Тут же знаходилося і дуже популярне серед городян кафе-шантан «Шато-де-Флер». У 1920-ті роки на їхньому місці київська губернська рада товариства «Динамо» побудувала кілька спортивних майданчиків: баскетбольний, волейбольний та гандбольний, а також футбольне поле з дерев’яною роздягальнею та гімнастичне містечко.
Будівництво стадіону розпочалося 1931 року за проектом інженера-архітектора П. Ржечицького на території нинішнього парку Міський сад. За 2 роки було зроблено основні роботи із загального планування стадіонного комплексу та насамперед спортивного ядра з футбольним полем та біговою доріжкою. Будівництво наступних окремих споруд на його території велося в 1934-36 роках за проектами цивільного інженера-архітектора В. Осьмака та архітектора В. Беспалого (головне спортивне ядро), архітектора-художника Н. Манучарової та архітектора В. Поліщука (головний вхід) у вигляді увігнутої колонади з двома пілонами по краях), архітектора-художника І. Каракіса (ресторан стадіону, пам’ятка архітектури конструктивізму).
1934 року, коли столицю УРСР перенесли з Харкова до Києва, стадіон «Динамо» назвали всеукраїнським. У постійну експлуатацію стадіон було введено у 1934 році, який і значиться як рік появи стадіону, хоча матчі на ньому проводились і раніше. Місткість стадіону «Динамо» 1933 року становила 18 000 місць, проте за підрахунками стадіон мав можливість прийняти до 23 000 глядачів. А в день відкриття арени, на фінальний матч першої української «Динаміади», в якому зустрічалися команди Києва та Харкова, прийшло близько 45 000 осіб.
Під час Великої Вітчизняної війни стадіон був сильно зруйнований, на його території довгі роки знаходили снаряди і міни, що не розірвалися. З 1956 року на відбудованому стадіоні проводив матчі дублюючий склад “Динамо”. У 1956—1966 роках було проведено реконструкцію стадіону (архітектори М. І. Гречина (Палац Спорту, спортивний комплекс Олімпійський) та І. Я. Хоменка). Стадіон знову було реконструйовано у 1977—1980 роках у рамках підготовки до Олімпійських ігор-80 — у рамках вимог міжнародних футбольних організацій. На стадіоні встановили чотири металеві вежі (заввишки 45 метрів) для прожекторів. Останню масштабну реконструкцію було проведено на початку 1990-х років, місткість стадіону зменшилася до 16 900 місць. У травні 2002 року після смерті футбольного тренера Валерія Лобановського стадіону було надано його ім’я. На території стадіону знаходиться монумент на честь футболістів київського «Динамо», які загинули у роки Великої Вітчизняної війни, зокрема учасникам «Матчу смерті». 2003 року, до перших роковин від дня смерті Валерія Лобановського, на території стадіону йому встановлено пам’ятник.
Де знаходиться стадіон “Динамо”?
вулиця Михайла Грушевського, 3