Пуща-Водиця це історична місцевість у Києві, яка до листопада 2001 року була селищем міського типу, а після цієї дати увійшла до складу міста та стала частиною району Оболонь. Назва є комбінацією слова «пуща», тобто густий ліс, і найменування річки Водиця (що нині нині правий приплив річки Почайна). У 11 столітті ця місцевість була місцем княжої полювання, а 1724 року у Пущі-Водиці було створено лісове господарство. У зв’язку з будівельним бумом у Києві наприкінці 19-го століття, який негативно вплинув на ступінь озеленення міста, з’явилася тенденція виїзду багатьох сімей у сезон відпусток за місто, зокрема в район Пуща-Водиці. З цієї причини міська дума у 1890-х роках заснувала дачне селище Пуща-Водиця.
Наявність соснового бору (Пуща-Водицький ліс площею понад 30 000 гектарів) та оперізувальних селище річок Горенка та Котурка створювали гарні умови для оздоровлення. У 1904 році тут було створено навіть протитуберкульозний санаторій та електрифіковано трамвайну лінію (шляхи було прокладено у 1900 році), яка функціонує і донині. Зараз у Пущі-Водиці є близько 40 оздоровчо-рекреаційних установ, а в межах населеного пункту розбито однойменний парк площею 12 гектарів. Багатьох письменників, художників та історичних особистостей приваблювала краса Пуща-Водиці, серед яких: Петро Перший, Катерина Друга, Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Лев Толстой та Леся Українка.
За радянських часів у парку знаходилися дитячі та спортивні майданчики, естрада. В даний час є лише невеликий спортивний майданчик. Парк розташований на березі обладнаних ставків, утворених у руслі річки Котурки. Основні породи дерев, що ростуть тут – дуб і сосна. Парк є частиною великого лісового масиву (Пуща-Водицький лісопарк, площа 360 гектарів; основні породи лісопарку: сосна, ялина та дуб; також тут виростають клен, береза, туя, катальпа та липа).
Де знаходиться парк Пуща-Водиця?
вулиця Федора Максименка, 28