Інститут ядерних досліджень України було створено у 1970 році на базі відділу ядерної фізики Інституту фізики УРСР. В інституті ведуться фундаментальні та прикладні дослідження в галузі ядерної фізики низьких та середніх енергій, ядерної енергетики та ядерних технологій, фізики твердого тіла, фізики плазми, радіоекології.
Експериментальну базу інституту становлять унікальні в Україні ядерно-фізичні установки: дослідний ядерний реактор ВВР-М (вступив у дію 12 лютого 1960 року; був першим ядерним реактором на території України), «гарячі камери» для роботи з радіоактивними матеріалами високої активності, циклотрони В -240 та В-120, тандем-генератор (електронний прискорювач) ЕГП-10К.
Після Чорнобильської аварії співробітники інституту ядерних досліджень були серед перших, хто взяв активну участь у боротьбі з її наслідками. Було встановлено рівень радіоактивного забруднення навколишнього середовища в різних регіонах України, розроблено та виготовлено численні прилади та установки для контролю за міграцією радіонуклідів у навколишньому середовищі, за станом паливовмісних мас об’єкта «Укриття», що значною мірою сприяло пом’якшенню наслідків Чорнобильської катастрофи.
В інституті приділяється велика увага розробці нових ресурсозберігаючих радіаційних та плазмових технологій та впровадженню їх у виробництво. Зокрема, створено та впроваджено на АЕС України сучасне дозиметричне забезпечення та новітню систему моніторингу радіаційного навантаження корпусів реакторів ВВЕР-1000, що дозволяє отримувати на високому науково-технічному рівні інформацію, необхідну для безаварійної експлуатації атомних енергоблоків та ефективного управління їх радіаційним ресурсом.
Але повернімося до київського реактора. Ядерний реактор в інституті безпечний і жодної шкоди для людей, а також навколишнього середовища він не несе. Його діаметр близько 3 метрів, висота – 5. Реактор оточує бетонна стіна завтовшки 1 метр. Вгорі, над кришкою, знаходиться сталевий затор вагою 1 тонну, який у разі необхідності проведення технічних робіт піднімають за допомогою крана. Ця пробка закриває отвір, через який завантажують стрижні вручну за допомогою спеціальних штанг. У разі НП вся радіація піде у спеціальні резервуари з водою, що дозволить запобігти негативним наслідкам. Загалом у світі працює близько 250 дослідницьких реакторів, які використовуються не лише для наукових, а й для комерційних цілей. З їхньою допомогою проводять дослідження та виконують різні замовлення, враховуючи потреби держави. У київського інституту такої можливості немає через те, що фінансування з бюджету країни практично немає.
Тиждень роботи реактора коштує 12 000 000 гривень (вартість станом на 2017 рік), тому зараз він практично не функціонує. За часів СРСР реактор працював близько 4 000 годин на рік – трохи більше ніж 160 днів. У 2016 році київський ядерний реактор не працював взагалі, а в 2017 – лише 50 годин. Інститут шукає замовлення, але їх часто-густо недостатньо, щоб завантажити реактор навіть на мінімум, необхідний для пуску. У 2014 році комісія, яка обстежила реактор, продовжила термін його використання до 2024 року, після чого реактор буде виведено з експлуатації.
Де знаходиться ядерний реактор у Києві?
проспект Науки, 47