За радянського союзу більшість заводів була засекречена і назви їм давали у вигляді номерів. “Тисячний” завод займався виробництвом каустичної соди, соляної кислоти, дусту, бертолетової солі, хлору та вважався найшкідливішим підприємством Києва, наслідки роботи якого аукуються досі.
Будівництво заводу було заплановано до Великої Вітчизняної війни, але зі зрозумілих причин до нього повернулися лише 1945 року. У 1960-х роках дуст, який використовувався проти малярії, тифу та сарани, був визнаний небезпечним для навколишнього середовища і людей і більшість країн світу відмовилися від його використання, але не всі… І “тисячна” продовжувала виробляти цю отруту для експорту.
У 1950-х років на завод надійшла перша партія ртуті для виробництва каустика. Ртутним метод давав на виході якісний матеріал. Невдовзі для підприємства вироблялося майже 50% каустика всього СРСР. Робота на “тисячному” була надзвичайно небезпечною для здоров’я! Наприклад у цеху з виробництва каустика стояло близько шести рядів електролізерів у яких щодобово розчинялося до 250 тонн солі під впливом спеціального розчину і ртуті, причому передбачені втрати становили до 400-500 грамів на 1 тонну. У довкілля за роки роботи заводу потрапили тонни ртуті.
Це цікаво!
1. Пари ртуті та хрому менш ніж за один робочий тиждень роз’їжджали спецівки та протигази на робітників.
2. У цеху було настільки сильне магнітне поле, що металеві речі буквально виривало з рук.
3. Робітників на таке провадження було знайти важко і тому там часто працювали тюремні ув’язнені.
4. Зрідка, але на “тисячному” траплялися аварійні викиди хлору, після чого територія на пару кілометрів навколо заводу покривалася білим дрібнодисперсним пилом.
Після розвалу Радянського Союзу хімічний завод №1000 був приватизований і повністю зупинився 1996 року. Через високий рівень зараженості будівель підприємства, найнебезпечніші з них зрівняли із землею, але деякі цехи станом на 2018 рік ще стоять.
Де знаходиться завод “Радикал” (Хімічний завод №1000)?
вулиця Червоноткацька, 61