Місце, де зараз знаходиться ринок, було облагороджене лише 1869 року. До цього Бессарабка являла собою пустир. Вона постійно заливалася водою, що біжить з усіх навколишніх пагорбів і була усіяна побутовими відходами. Місце було відоме тим, що тут збиралися босяки і люди, які промишляли розбоєм і грабунком. З’являтися в районі Бессарабки ввечері було небезпечно. На місці колишнього пустиря з поганою репутацією організували площу, на якій планували встановити пам’ятник Богдану Хмельницькому (було встановлено та простояло до 1881 року). Торгівля на площі велася задовго до будівництва будівлі ринку. На початку 20 століття Бессарабка перетворилася на торговельну площу, що була покрита різноманітними торговими павільйонами. Гужовий транспорт вливався до Бессарабської площі з Хрещатика та Бібіковського (нині Тараса Шевченка) бульвару. До 1902 стало очевидно, що торгівлю на площі необхідно впорядкувати, побудувавши критий ринок. Вартість будівництва оцінювалася в 500 000 рублів, при тому що весь міський бюджет становив 2 000 000 рублів на рік. Але тут у 1904 році помирає цукрозаводчик Лазар Бродський, який заповів Києву 500 000 рублів на будівництво ринку (також фінансував у Києві зведення політехнічного інституту, хоральної синагоги, театру оперети).
Розробку проекту Бессарабського ринку розпочали лише 1908 року через тривалих погоджень із родичами Бродського умов отримання грошей. Місто довго не хотіло брати гроші цукрозаводчика через якісь додаткові умови, які той обмовив у заповіті. Спочатку місто планувало влаштувати в одній будівлі продуктовий та квітковий ринки, а також міську публічну бібліотеку, але згодом ця ідея була відхилена. В остаточному варіанті ринок був призначений лише для торгівлі. У будівлі мали розміститися 31 зовнішній магазин, ресторан і великий торговий зал. У залі було відведено 88 місць для торгівлі м’ясом, салом, ковбасою; 88 місць – для збуту зелені та овочів, молочних продуктів, хліба; 27 місць – для продажу риби. За розрахунками комісії, яка відала майбутнім будівництвом, чистий прибуток від ринку очікувався на рівні 10-12% річних. Влітку 1908 року відбувся закритий конкурс проектів критого ринку на Бессарабці. Першу премію отримав Генріх Гай. Обираючи проект комісія врахувала, що архітектор уже має досвід зведення такого ринку у Варшаві. Рік пішов на доопрацювання проекту та підготовку площі під будівництво, а у 1910 році, яка виграла торги на поспіль фірма «Гугель і Калмановський», розгорнула роботи під наглядом цивільного інженера Михайла Бобрусова.
Конструкція ринку була неймовірно складною. Товсті цегляні стіни поєднувалися з багатотонним металевим склепінним каркасом, на який спиралося перекриття скляного даху. Світлопроникний дах, що спирається на металеву ферму, дозволив досягти недоступної до цього часу освітленості внутрішнього простору. Досвіду будівництва подібних споруд місцеві архітектори не мали і щоб краще підготуватися до роботи Бобрусов був навіть відправлений до Європи для огляду та ознайомлення з улаштуванням критих ринків. Будівництво було успішно завершено, і Бессарабський ринок освятили 3 липня 1912 року.
У 1930-ті роки на ринку розташовувалася судово-медична лабораторія народного комітету охорони здоров’я (мабуть, їй були потрібні підземні холодильники ринку, колись виписані з Таллінна). У 1960-ті роки ринок реконструювали, але дбайливо і до наших днів він дожив, зберігшись майже без змін. У 1980-ті роки ринок мало не знищили, оскільки передбачалося, що на його місці збудують транспортну розв’язку. На думку багатьох киян та гостей столиці, Бессарабський ринок є найдорожчим у Києві. Ідіоми «дорого, як на Бессарабці», або «ми ж не на Бессарабці» (у значенні «торг недоречний») міцно увійшли до повсякденного життя киян.
Де знаходиться Бессарабський ринок?
Бессарабська площа, 2