Наприкінці 19 століття у місцевості Пуща-Водиця під Києвом було створено однойменне дачне селище, де городяни могли будувати дачі на ділянках за чверть гектара. Значну роль у розвитку Пущі-Водиці відіграло Товариство благоустрою дачної місцевості «Пуща-Водиця», з ініціативи якого у селищі було створено парк, школу та театр. До складу товариства входили заможні жителі селища, деякі з яких мешкали тут цілий рік. 1903 року члени Товариства звернулися до тодішнього міського голови з проханням дозволити облаштувати у селищі православний храм, адже до найближчих церков треба було довго діставатися. Міський голова звернувся до митрополита Київського та Галицького Флавіана та отримав його благословення на зведення церкви. Цього ж тижня на зборах Київська міська дума ухвалила рішення про будівництво церкви та дозволила мешканцям Пущі-Водиці створити комітет з будівництва. У жовтні того ж року члени комітету обрали місце для будівництва церкви, а міська дума погодилася з цим рішенням та виділила дві ділянки загальною площею 0,5 га.
У квітні 1904 року розпочалося будівництво невеликої дерев’яної каплиці, яка була освячена вже у травні. Незабаром каплицю відвідав сам митрополит Флавіан і погодився на будівництво церкви на честь преподобного Серафима Саровського. Восени 1907 року було затверджено проект храму, який розробив мешканець Пущі-Водиці, архітектор Іполит Ніколаєв. Проект передбачав зведення кам’яної церкви з окремою дзвіницею, проте незабаром з’ясувалося, що грошей на будівництво кам’яної церкви комітет не має, тому в травні 1908 року було вирішено будувати дерев’яну церкву на кам’яному фундаменті. Автором нового проекту був голова Комітету, інженер Тихонов. Київська духовна консисторія затвердила проект, але зазначила, що будівля церкви має бути обкладена цеглою. Будівництво церкви розпочалося 8 червня 1910 року, а 12 грудня того ж року храм було освячено. Радянська влада зареєструвала православну громаду церкви Серафима Саровського у жовтні 1920 року. Наприкінці 1930-х років храм залишався чинним і належав до традиційної «старослов’янської» орієнтації.
У 1937-1939 роках храм було закрито, богослужіння у ньому відновилися лише 1943 року. Церковні будівлі, збудовані у 1905-1907 та 1910-1911 роках, були зруйновані. Іконостас із іконами розібрали парафіяни, які сховали це все в навколишньому лісі. Після війни іконостас відновили і повернули на місце, проте старі ікони були все ж таки втрачені. У 1992 році київський художник Вандаловський написав ікони для центрального іконостасу, у 1995 році була написана нова храмова ікона преподобного Серафима Саровського, а також ікони 12 апостолів для іконостасу правого вівтаря. У 2000-2003 роках церкву було відреставровано. Протягом 2004 – 2007 років було відтворено на існуючому колишньому фундаменті церковно-поштового будинку недільна школа.
Де знаходиться церква Серафима Саровського?
вулиця Миколи Юнкерова, 42
(044) 401-93-96