Музей каналізації Києва приваблює відвідувачів незвичайною експозицією, присвяченою розвитку каналізації не лише в Україні, а й в інших країнах. Приміщення музею – це стара насосна каналізаційна станція. Подібні музеї є практично у всіх великих містах Європи, проте на сьогоднішній день музей каналізації є єдиним в Україні.
Експозиція музею каналізації знаходиться у двох залах та представлена найрізноманітнішими експонатами, які тим чи іншим чином пов’язані з історією розвитку каналізації. Тут можна дізнатися про зародження каналізаційної справи, можна побачити схеми каналізації, які працювали у Стародавній Греції та Римі, де й з’явилася перша у світі каналізаційна система. Основним матеріалом для виготовлення каналізаційних труб була кераміка, адже вона була міцна, недорога у використанні і не зазнавала гниття, перебуваючи тривалий час у землі. У музеї виставлено екземпляри керамічних труб різного діаметру. Для ознайомлення є велика схема каналізаційних мереж Києва, обладнання для прочищення каналізаційних шляхів. Особливо цікавий макет либідського колектора, виконаний у натуральну величину.
До появи каналізаційного господарства Києва воду брали із Дніпра та розвозили її візками. Відходи виливалися прямо у вигрібні ями у дворі або в канави, однією з яких служила річка Глибочиця, що протікала нині вулицями Верхній і Нижній Вал. Така ситуація створювала жахливі санітарні умови, сприяючи стійкому зростанню захворювань та, відповідно, смертності киян. Організація у Києві каналізації частково змогла вирішити цю проблему. У музеї навіть представлено звіт тогочасних лікарів, що підтверджує зниження смертності серед жителів міста. У столиці було запущено Шонівську систему каналізації, яка стала однією з перших роздільних каналізацій у Європі. Її принцип полягав у тому, що стічні води та дощові стоки течуть по різних трубах, тобто фактично працюють дві незалежні каналізації.
Окремий стенд присвячений Аманді Єгоровичу Струве – відомому підприємцю, меценату, ініціатору будівництва каналізації у Києві. У музеї є архівні документи, що свідчать про те, що одним із підрядників будівництва каналізації у Києві була будівельна компанія Владислава Городецького. Він брав безпосередню участь у розробці проектів спеціальних обслуговуючих каналізацію будівель на вулиці Введенській – комплекс зберігся досі.
Музей каналізації звертає увагу відвідувачів не лише на давні деталі каналізації. Є окремий стенд, де показано роботу сучасної служби водоканалу: все необхідне обладнання, кріплення, спуски в люки. Екскурсовод розповість вам, наскільки нелегко працювати в каналізації, адже висота каналу складає близько 90 сантиметрів, доводиться стояти в напівзігнутому стані, по коліно у воді. Працювати потрібно у протигазах та спеціальних костюмах. Для визначення наявності газу використовують “лампочку Деві” (джерело освітлення, призначене для роботи у вибухонебезпечному газовому середовищі, у тому числі у вугільних шахтах, де може накопичуватися метан), на кшталт тієї, що у вугільних шахтах, адже в колекторах накопичуються метан, сірководень та чадний газ.
Незвичайним є двір музею каналізації. Тут виставлені елементи водонапірних труб, які не помістились усередині. Є тут і каналізаційне обладнання, яке нагадує батискаф, великий водопровідний кран. Музей каналізації не зупиняється на досягнутому і його колекція постійно поповнюється новими експонатами, наприклад, нещодавно ними стали шматки двох сторічних труб, привезені співробітниками міського водоканалу. З’явилися в експозиції і сучасні експонати, а саме зразки нових каналізаційних люків із металопластику та пластику, які стали встановлюватись лише останніми роками. Крім виставкової діяльності музей, спільно з водно-інформаційним центром (музеєм води), веде облік пам’ятників водопроводу, що збереглися в Україні. Як тематичний музей вас може також зацікавити музей історії туалету.
Де знаходиться музей каналізації Києва?
Харківське шосе, 50А
044 280 14 35
067 324 86 00
067 658 29 01
відвідування за попередньою домовленістю