Микола Федорович Ватутін був радянським воєначальником, генералом армії та героєм Радянського Союзу (звання отримано 15 квітня 1965 року, посмертно). 29 лютого 1944 року Ватутін разом зі своїм супроводом виїхав на двох машинах до 60-ї армії, щоб перевірити хід підготовки до чергової операції. При в’їзді в одне із сіл машини потрапили під обстріл диверсійної групи УПА. Ватутін, вискочивши з машини, разом із офіцерами вступив у перестрілку, під час якої був поранений у стегно. Важко пораненого воєначальника потягом доправили до київського шпиталю. До Києва були викликані найкращі лікарі, серед яких головний хірург Червоної Армії М. Бурденко. Микола Федорович отримав наскрізне поранення стегна із роздробленням кістки. Незважаючи на оперативне втручання та використання в ході лікування найновішого пеніциліну у Ватутіна розвинулася газова гангрена. Консиліум лікарів на чолі з професором Шамовим запропонував ампутацію як єдиний засіб порятунку пораненого, але воєначальник відмовився (за відомостями його дочки він просив лікарів про ампутацію, але йому відмовили – коли ж на місце прибув Бурденко, то він негайно провів ампутацію, але ситуація була вже незворотній). Врятувати Ватутіна так і не вдалося, і 15 квітня 1944 року він помер у шпиталі від зараження крові.
Згідно з інтерв’ю дочки генерала, Олени Миколаївни Ватутіної, після його смерті перший секретар ЦК ВКП(б) України Микита Хрущов запропонував вдові побудувати за рахунок держави двоповерховий особняк на вулиці Артема (нині Січових Стрільців), 46. Але та відмовилася, оскільки була скривджена на Хрущова, який не забезпечив швидку доставку її чоловіка на лікування до Москви. Вона часто говорила у вузькому колі сім’ї: – Як трапилося, що бойовий армійський генерал, який уцілів у боях з фашистами, отримав кулю не від супротивника? Адже він воював не з українським народом. І загинув за Україну… Скінчилася безстороння розмова тим, що Хрущов кинув слухавку і ніколи більше не дзвонив, а родина Ватутіних почала жити у своїй московській квартирі поряд з Арбатом. Той особняк держава все-таки збудувала 1948 року і продав письменникові Олександру Корнійчуку та його дружині Ванді Василевській, теж письменниці. Корнійчук навіщось пустив чутки, що він нібито купив його у Ватутіної за 2 000 000 рублів. – Не знаю, навіщо він це зробив. Ми ні дня не жили у тому будинку і в очі його не бачили – згадує Олена Миколаївна. Корнійчук із дружиною 1957 року отримали нову велику квартиру у престижному урядовому будинку на нинішній вулиці Шовковичній, 10. У них також була дача, тож міський особняк був їм уже не потрібен. Після того, як вони з’їхали, там влаштувалося відділення загсу для реєстрації новонароджених, а в наш час тут знаходиться фонд “Відродження” Джорджа Сороса.
Особняк побудований приблизно на тому ж місці, де раніше стояла Вознесенська церква (була збудована у 1872 році, на початку 20 століття її реконструювали, а у 1930-ті роки – знесли). Цегляна арка воріт церковної садиби досі збереглася як вхід на територію особняка. Автором проекту будинку був Анатолій Володимирович Добровольський, який відзначився у Києві такими спорудами як готель Україна, станція метро Хрещатик, завод Більшовик, аеропорт Бориспіль, Північний міст та будинок із зіркою. На першому поверсі знаходиться вестибюль, вітальня, їдальня, кабінет, кухня та комора; на другому поверсі ще одна вітальня та дві спальні. Будували особняк угорські військовополонені – через багато років, у 1990-х роках під час ремонту в схованці було виявлено записку з перерахованими іменами двадцяти будівельників і таким текстом:
“Пам’ять: Київ, 1948, 10 лютого. Цей будинок будували 20 людей угорських військовополонених, це — їхня чесна робота. Хто знайде цю записку — читаючи, згадай про роботу рук угорського чоловіка». На звороті записки — прізвища з іменами та професіями тих , хто будував особняк.Жодних відчайдушних закликів, жодної скорботи – тільки спокійне і гідне перерахування.Цікавим збігом обставин є те, що Джордж Сорос, чий фонд зараз знаходиться в цьому будинку, за національністю – угорець.
Де знаходиться особняк Миколи Ватутіна?
вулиця Січових Стрільців, 46