Парк Нивки ділиться на 2 частини: західну (парк імені Ленінського комсомолу) та східну (Васильчиківська дача). Зелена зона умовно розділена полотном залізниці та річкою Сирець. У парку зростає близько 100 видів вікових дерев. Рельєф місцевості – горбистий. Парк Нивки було створено у 1972 році рішенням державного комітету УРСР з охорони природи на базі існуючих зелених насаджень. Ще раніше, до революції, місцевість у районі нинішнього парку називалася «Васильчиківська дача» і була володіннями київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова (при ньому в місті було збудовано перший ланцюговий міст, закладено Володимирський собор, прокладено дорогу на Житомир, відкрито перший у місті пам’ятник – князю Володимиру).
«Васильчиківська дача» була великою територією розміром 60 гектарів з лісом, ставками, сіножатями, містом і садом. Окрасою її служив двоповерховий маєток. Після смерті генерал-губернатора його вдова Катерина Олексіївна, відома київська благодійниця, подарувала власну садибу заснованому нею Свято-Троїцькому монастирю на Звіринці. “Васильчиківська дача” залишалася у володінні монастиря до революції 1917 року, після чого ці землі були націоналізовані.
Нове життя «Васильчиківської дачі» розпочалося у 1930-х роках, коли на цю місцевість звернули увагу партійна влада. Парк поряд із річкою Сирець був оточений глухим парканом і перетворений на спецдачу вищого партійного керівництва Києва.
Місцевість змінювала свої неофіційні назви залежно від зміни власників, перетворюючись на дачу Любченка чи дачу Кагановича, дачу Хрущова чи дачу Коротченка. Потім будинок кілька разів змінював своє призначення, приходив у запустіння, поки на початку 90-х він не був проданий приватним особам. Вони розпочали ремонт, проте так і не закінчили його. В даний час головний корпус колишніх партійних дач так і стоїть занедбаним, тому що є захищеною законом приватною власності. При цьому навіть підсобні приміщення колишнього дачного комплексу сьогодні перебудовані та благополучно використовуються як ресторан та художня школа. Паркани навколо спецдачі простояли до 1962 року.
У 1962 році її територія була передана місту, а сам парк перейменували на «Парк імені XXII з’їзду КПРС» та відкрили для відвідування. Останнім високопоставленим мешканцем спецдачі був партійний та державний діяч Дем’ян Коротченко. 1974 року йому було встановлено пам’ятник біля входу до парку. У 2015 році, в ніч на 27 травня пам’ятник був знесений, разом з пам’ятником «Комсомольцям 20-х років». У 1972 році парк отримав статус пам’ятника садово-паркового мистецтва та був перейменований на «Парк Нивки».
Друга частина парку Нивки, парк імені Ленінського комсомолу, було створено у 1954 році рішенням Жовтневої адміністрації. Тоді активно почалося велике будівництво: встановили греблі, викопали водоймища. У парку був свій концертний зал “Юність” (зараз Nivki-hall), у 1970-х роках відкрили “Зелений театр” на 2700 місць (нині покинутий). У 1991 році товариство «Парк Нивки» взяло парк Ленінського комсомолу в оренду на 25 років, об’єднавши обидва парки. В наш час у парку є ресторани та кафе, танцювальні майданчики, дитячі та спортивні майданчики, 6 мальовничих ставків.