Видубицький чоловічий монастир є одним із найдавніших монастирів Києва нарівні з Києво-Печерською лаврою. Він був заснований приблизно 1077 року сином Ярослава Мудрого Всеволодом Ярославичем. Сам монастир і прилегла до нього місцевість Видубичі беруть свою назву від старої легенди про Володимира-Хрестителя і поверженого язичницького бога Перуна. Легенда розповідає про те, як князь Володимир Святославич того дня, коли вирішив охрестити Русь, наказав скинути всіх дерев’яних ідолів Перуна та інших богів у річку Дніпро. Віддані стародавній вірі миряни бігли вздовж річки і закликали богів здатися і виплисти, кричачи “Перуне, видубай!”. Місце, в якому ідоли нарешті випливли на берег, назвали Видубичами. Принаймні так нам каже легенда. Але великий сумнів викликає один момент – яким чином дуже нелегкий ідол Перуна із залізним шоломом на голові міг проплисти від гирла Почайни через бурхливі дніпровські пороги понад 5 кілометрів і після цього виплисти на берег?
Ще одна версія походження назви Видубицького монастиря – від переправи. Напевно відомо, що ще до Водохреща в районі монастиря існувала переправа через річку Дніпро. Миряни переправлялися на “дубах” – так званих човнах, видовбаних з цілих стволів дуба. Неподалік, у Видубицькому урочищі, знаходилася велика діброва (дубовий ліс). Також назву Видубичам міг дати підземний монастир, що існував до Хрещення Русі на території Зверинецьких печер, який після офіційно прийняття християнства “видибав” з-під землі і зайняв територію язичницького капища на березі біля переправи, яка потім стала поромною. Точної інформації немає, але з чуток у Звіринецьких печерах могла частково зберігатись легендарна “Бібліотека Ярослава Мудрого”, сам факт існування якої, втім, і так перебуває під великим сумнівом.
Видубицький монастир був сімейним монастирем Мономаховичів. У перше століття свого існування монастир став центром світського та політичного життя Києва та княжого двору. Князі влаштовували переговори, збирали рать і молилися перед походами. У монастирі жило і працювало багато вчених ченців. Серед них були Сильвестр і Мойсей, які зробили більший внесок у написання “Повісті минулих літ”. Поруч із монастирем збудували Червоний Двір – резиденцію дружини Ярослава Мудрого.
Це цікаво!
У Видубицькому чоловічому монастирі знаходиться некрополь, на якому поховано багато видатних діячів науки, мистецтв і громадських діячів, переважно 19 століття. Тут хотів бути похованим Тарас Шевченко, оскільки, на думку багатьох його сучасників, у його вірші “Заповіт” згадувалося саме це місце. Але він був опальним поетом, тому міська влада не дозволила ховати його в межах Києва та в його околицях. На щастя до нас дійшли докладні замальовки монастиря 19 століття, виконані рукою великого українського поета.
Наприкінці Київського князівства монастир пережив нашестя війська Батия та війська Андрія Боголюбського, горів кілька разів. Розповіді про Звіринецькі печери, де жили видубицькі ченці до прийняття християнства, дуже довго вважалися вигадкою, проте самі печери випадково виявили 1888 року. При дослідженні печер було знайдено близько 30 мумій, які, судячи з поза, померли від зневоднення та нестачі повітря. Найімовірніше, під час нападу на Видубицький монастир ченці врятувалися втечею в печерах, де планували перечекати нашестя, але там їх замурували живцем.
Перші будівлі монастиря були дерев’яними і дожили донині. І лише кілька із церков Видубицького монастиря можна побачити зараз. Однією з них є церква Архістратига Михаїла, побудована ще за Всеволода. Хрестово-купольний храм із трьома прибудовами, збудований у техніці утопленого ряду. Церква і пагорб, на якому вона стояла, почав підмивати Дніпро, і для безпеки будівлі міська влада спорудила підпірну стіну, спроектовану наприкінці 12 століття придворним архітектором Мілонегом. Тим не менш, у 16 столітті половина Михайлівської церкви (купол і вся вівтарна частина) все ж таки обвалилася в Дніпро разом із підпірною стіною Мілонега. Церкву реконструювали лише 1769 року — у стилі українського бароко.
З кінця 17 століття монастир обзаводиться декількома чудовими кам’яними будівлями: тут збудували п’ятикупольну Георгіївську церкву в стилі козацького бароко, Спаську церкву, трапезну та дзвіницю. Як і більшість культових споруд за часів СРСР, Видубицький чоловічий монастир не використовувався за призначенням – до середини 90-х років на території монастиря розташовувався Інститут археології АН України.
Видубицький монастир фактично розташований на території ботанічного саду імені Гришка. Монастир є чинним, належить УПЦ КП. Наразі тут знаходиться кузня, пасіка, гончарна майстерня, майстерня плетіння з виноградної лози, а також невеликий реабілітаційний центр для наркологічних хворих. Працюють мистецькі салони.
Де знаходиться Видубицький чоловічий монастир?
вулиця Видубицька 40
Телефон: 0442853581