1857 року цю ділянку отримала Ганна Герасимівна Калита, дружина генерал-лейтенанта Тараса Каліти, начальника артилерійських гарнізонів Київського військового округу. Землю надала міська управа в обмін на їхню забудовану садибу на Печерську по вулиці Рибальській, яка підлягала знесенню через будівництво нової Київської фортеці.
У 1858—1861 роках було зведено двоповерховий будинок, орієнтований на подовжений фасад з парадним під’їздом на вулицю Лисенка, з балконом під ним. На першому поверсі було 12 кімнат, на другому – 10. На подвір’ї садиби стояли одноповерхові житлові флігелі, кам’яна кухня, каретний сарай. Був і сад, у якому росли близько двох десятків фруктових дерев та десятка три кущі. Після смерті власниці садиби нерухомість за заповітом перейшла у спадок її дітям, а купчою від 17 листопада 1892 року – у власність поміщика Михайла Підгірського.
Новий власник у лютому 1895 року й у січні 1897 року оформляє у Київському земельному банку дві довгострокові позики під заставу нерухомості у сумі 117 000 крб. Після чого поруч із двоповерховим кутовим особняком з’явився новий, незвичайний чотириповерховий прибутковий будинок-замок, споруджений у 1896—1897 роках за проектом архітектора Добачевського.
Парадний вхід влаштований не просто з вулиці, а через ворота, фланковані статуями крилатих демонів, що утримують еркер. Проїзд у двір враховував габарити кінних екіпажів, внаслідок чого по обидва боки видно піднесення, що обмежували рух коліс щодо воріт. Привертає увагу майстерне ліпне склепіння в проїзді і важкі набірні створи воріт і парадних дверей. На порозі гостей зустрічає вітальний напис Salve (Привіт), зроблений у мозаїчній підлозі. Впадає в око оздоблення сходів алебастровими фігурними балясинами – таких сходів, як і іншого такого будинку, в Києві не існує.
На другому та третьому поверхах розміщувалися десятикімнатні квартири. Їхні стелі прикрашала ліпнина. Особливо оздоблювали квартири кахельні вироби київської фабрики Анджеєвського. У бік двору виходили приміщення для прислуги, згруповані на 2 рівні, з невисокими стелями та маленькими віконцями. Ці «служби» з кухнями мали окремі чорні сходи, якими заносили продукти, дрова для опалення та кухонних плит, виносили сміття та золу. З цього боку будинок має 7 поверхів.
До націоналізації будинком у різний час володіли дворянин Карл Ярошинський та Лев Бродський, які здавали квартири в будинку в оренду, а після націоналізації будівля стала комунальним житлом. У зовнішньому двоповерховому будинку розмістилася окружна міліція, міська військова комендатура та інші установи. В наш час будинок відселений і чекає на реставрацію. Його власник Олександр Лойфенфельд хотів провести всередині реконструкцію, але через брак грошей вирішив будинок продати. Замок барона оцінили приклад у 9 000 000 доларів.
Поруч із будинком барона знаходяться Золоті Ворота та музей СБУ.
Де знаходиться замок барона (будинок Підгірського)?
вулиця Ярославів Вал, 1