Існує легенда, що перша дерев’яна церква Миколи Набережного була заснована ще в 11 столітті на березі річки Почайни поряд з тим місцем, де нібито в 1092 році потонула дитина, яка чудово була знайдена живою перед іконою святого Миколая Мокрого в Софійському соборі. Перша документальна згадка про дерев’яну «наберезську» церкву є в люстрації 1552 року. 1613 року письмово згаданий священик Климентій Набережський. Є документальні звістки, що 1677 року замість згорілої церкви спорудили нову дерев’яну церкву коштом київського війта Ждана Тадрини. Після того, як і цей храм занепав, на протилежному боці вулиці збудували вже кам’яний храм, і деякий час дерев’яна та кам’яна церкви співіснували. Дерев’яну церкву знищив один з найчастіших подільських пожеж у 1799 році.
Кам’яну церкву Миколи Набережного було збудовано за проектом архітектора Івана Григоровича-Барського (спроектував Покровську церкву та відреставрував церква Богородиці Пирогощі) у 1772—1775 роках. Після страшної подільської пожежі 1811 року, 1837 року, стіни церкви розписав художник Синельник із помічниками. У 1852 році живопис інтер’єру оновлювався та дописувався. У 1852 році в храмі встановили новий іконостас у стилі пізнього класицизму. Органи радянської влади зареєстрували у липні 1920 року єдину громаду Набережно-Микільської та Благовіщенської церков. Старообрядницька громада користувалася церквою до свого саморозпуску у жовтні 1938 року. 1941 року, під час окупації Києва фашистами, храм було знову відкрито для віруючих. Після війни храм закрили та використали, як склад кіноплівок та концертний зал. У 1971—1972 роках зробили консервацію олійних розписів та зміцнили штукатурну основу та шар фарби – справа в тому, що реставратори виявили автентичний розпис 18 століття із зображеннями української старшини у козацьких строях. У храмі є ікони 18 століття, храмова ікона святого Миколая вважається чудотворною – це взірець іконопису 18 століття. З 1990-х років – діючий храм УАПЦ.
1792 року збудували дерев’яну дзвіницю з теплою церквою. Після пожежі 1811 року дзвіницю, що згоріла, довелося відбудовувати заново, це зробили в 1820 році. У 1861—63 роках замість дерев’яної дзвіниці, із західного боку, була побудована нова шатрова дзвіниця з теплою церквою Благовіщення. Кам’яна дзвіниця побудована в так званому єпархіальному або російсько-візантійському стилі. Стиль дзвіниці не поєднується з барокової архітектурою самого храму. Дзвіниця орієнтована згідно з новим плануванням подільських вулиць, тоді як сам храм стоїть під кутом до нових вулиць. Нині у цій церкві знаходиться храм святих новомучеників українців.
Де знаходиться церква Миколи Набережного?
вулиця Григорія Сковороди, 12