Собор Святої Софії був збудований у першій половині 11 століття за указом князя Ярослава Мудрого на місці перемоги в 1036 над печенігами. На рубежі 17—28 століть було зовні перебудовано у стилі українського бароко.
Інтер’єр собору зберіг найбільший у світі ансамбль справжніх мозаїк та фресок у першій половині 11 століття, виконаних візантійськими майстрами. Палітра мозаїк налічує 177 відтінків. У давнину мозаїкою було виділено центральні купол і вівтар, де йшло богослужіння, решта ділянок храму прикрашала фреска. У зеніті бані розташовується мозаїка із зображенням Христа Вседержителя (Пантократора), навколо нього представлені 4 архангели. З них у мозаїці зберігся лише один — у блакитному одязі, решта дописана в 19 столітті М. Врубелем олійними фарбами. У барабані між вікнами зображені постаті дванадцяти апостолів (з 11 століття збереглася тільки верхня частина фігури апостола Павла), нижче, на вітрилах купола, зображені євангелісти, що пишуть. Серед них з давніх часів збереглася лише постать євангеліста Марка. На підпружних арках розташовуються медальйони з поясними фігурами 40 мучеників севастійських: уціліло 10 мозаїчних медальйонів на південній арці і 5 — на північній.
Найвідоміша мозаїка собору – Богородиця “Непорушна Стіна” – знаходиться в консі (склепіння) центральної вівтарної апсиди. Під нею зображено Євхаристію — причастя апостолів Христом, а ще нижче святителів — давні святі єпископи, Отці Церкви.
За радянських часів був храмом, що діє, до 1929 року, в 1934 році став музеєм – Софійським заповідником. Нині є осердям національного заповідника «Софія Київська», одного з найбільших музейних центрів України, який також включає Золоті ворота, Кирилівську церкву та Андріївську церкву.
У 1990 році Софійський собор, як і Києво-Печерська лавра, став першим внесеним до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО пам’яткою архітектури на території України.
Оскільки будівля собору є частиною Національного заповідника «Софія Київська» і внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, її заборонено передавати будь-якій релігійній організації та здійснювати в ній богослужіння. Винятком є день 24 серпня — День незалежності України, коли представники релігійних організацій моляться про Україну. До ансамблю Софійського собору належать включені разом із ним до списку ЮНЕСКО монастирські споруди 18 століття: дзвіниця, південна в’їзна вежа, трапезна, хлібня, бурса, будинок митрополита та ворота Заборовського.
Собор, і навіть його територія були місцем поховання протягом 11—20 століттях. У найдавніший час тут поховали кількох князів, згодом — низку митрополитів. Загалом у соборі здійснено 5 княжих поховань: Ярослава Мудрого, Всеволода та Всеволодовичів – Ростислава Всеволодовича, Володимира Всеволодовича Мономаха, В’ячеслава Володимировича. Мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого зберігся; 10 вересня 2009 року відбулося наукове розтин саркофагу: подальша експертиза показала відсутність у ньому останків Ярослава (до того саркофаг Ярослава Мудрого вчені розкривали тричі: у 1936, 1939 та 1964 роках).
З ім’ям Володимира Мономаха імовірно пов’язують другу мармурову гробницю, що збереглася в соборі з давніх-давен — вона дійшла до нас порожньою, без кришки. Інші князівські гробниці були втрачені.
Існують відомості про наявність біля собору підземних приміщень. Декілька разів, починаючи з 1916 року, робилися лише окремі спроби їх дослідження, але так і не було завершено. За однією з версій, у цих підземеллях могла зберігатися легендарна «Бібліотека Ярослава Мудрого».
Поруч із Софією Київською в пішій доступності знаходяться Михайлівський Золотоверхий собор, Андріївський узвіз, фунікулер, Пейзажна алея, Десятинна церква та національний музей історії України.
Де знаходиться Софійський собор?
вулиця Володимирська, 24
(044) 278-62-62, 278-61-52
10:00 – 18:00 (дзвіниця 09:00 – 19:00)