Київський фунікулер дозволяє швидко та недорого дістатися з Подолу до Верхнього міста. Є одним із перших фунікулерів у колишній Російській імперії, відкритий у 1905 році після Кремлівського та Похвалінського елеваторів у Нижньому Новгороді (1896) та Одеського фунікулера (1902).
Михайлівський механічний підйом
До початку 20-го століття з Подолу до Верхнього міста добиралися обладнаними у схилах дерев’яними сходами. Під час розвитку міського транспорту стали обговорюватися автоматизовані способи підйому на Володимирську Гірку. По Андріївському узвозу через його вузькість, кривизну і крутість трамвай їздити не міг і тому було вирішено спорудити підйом в іншому місці . Будівництво електричної канатної залізниці» (Михайлівський механічний підйом, названий через ряд, що стоїть Михайлівського золотоверхого монастиря з’єднала б Михайлівську гору з Боричовим струмом, що вироблялося з 1903 року і закінчилися навесні 1905 року.
Устаткування фунікулера та вагони були зроблені у Швейцарії, яка мала великий досвід у створенні канатних доріг. Два двигуни постійного струму з напругою 500 Вольт та потужністю кожного 65 кінських сил забезпечували надійну роботу. Один із моторів був запасним. Безпосередньо з двигуном було з’єднано особливе стрічкове гальмо, що приводиться в дію або автоматично, або механіком. Це гальмо не дозволяло розвивати швидкість вище експлуатаційної і запобігало удару вагонів об буфер верхньої або нижньої станції. Обидва вагони мали місткість по 70 пасажирів і рухалися вгору-вниз зі швидкістю 2 метри на секунду.
Фунікулер
Траса Михайлівського механічного підйому була на 40 метрів коротша за нинішню. Вона доходила лише до вулиці Боричів струм, звідки на Контрактову площу ходив трамвай приватного Бельгійського акціонерного товариства, що монополізував трамвай і конку в багатьох містах Російської Імперії. Влітку 1928 року на фунікулері сталася аварія. Під час ремонту під час зміни каната верхній вагон зірвався вниз і зіткнувся з нижнім. Люди при цьому не постраждали, але вагони зруйнувалися повністю. 1929 року лінію фунікулера продовжили на 40 метрів, до Поштової площі та вулиці Сагайдачного.
Така відстань була закладена в початковому проекті, але тоді виконанню задуманого чинила опір власниця однієї з садиб, розташованих на Боричовому струмі на шляху фунікулера. Ціна, яку вона зажадала як компенсацію за знесення маєтку та влаштування нового, була для міста непідйомною, а держава надійно охороняла законами приватну власність. Тільки із встановленням радянської влади втілили в життя первісну ідею. Подовжуючи фунікулер, в одному з будинків на площі влаштували новий під’їзд, оскільки колишній обладнали як коридор для виходу пасажирів. Ідея будівництва нових ліній фунікулера також витала у повітрі. За планами другої п’ятирічки витяги мали з’явитися на Вознесенському узвозі, на Андріївській горі та біля мосту Євгенії Бош (перебував поруч із мостом метро, зруйнований під час військових дій 1941 року).
У зимовий період часу, за наявності достатньої кількості снігу, фунікулер використовується сноубордистами як підйомник для катання територією Володимирської гірки між верхньою та нижньою станціями фунікулера.
Де знаходиться київський фунікулер?
Володимирський узвіз, 3 (нижня станція); вулиця Трьохсвятительська, 8-А (верхня станція)
08:00 – 22:00