Згідно з Лаврентіївським літописом церкву було збудовано у 1132—1136 роках за часів правління Мстислава Великого біля підніжжя Замкової гори. Згадується у «Слові про похід Ігорів» у зв’язку з поверненням до Києва з половецького полону героя цього твору князя Ігоря Святославича. Храм був невеликий тринефний храм, увінчаний куполом. Стіни склепіння були прикрашені фресками, підлога — глазурованими та мозаїчними плитами. В 1240 храм був майже зруйнований при навалі монголів. До 1474 відновлений і святково освячений, проте вже в 1482 знову сильно постраждав при набігу кримського хана Менглі-Гірея. У 1613-1614 роках після пожежі 1611 року церкву було реконструйовано.
Храм Богородиці Пирогощі служила громадським центром киян, пізніше за нього функціонували школа, сирітський притулок, лікарня для незаможних, міський архів. У 1613—1633 роках, коли Софійський собор під час міжконфесійної боротьби був захоплений уніатами, церква Богородиці Пирогощі була одним із центрів Київської митрополії. 1654 року на площі перед храмом київські міщани склали присягу цареві Олексію Михайловичу. Згодом біля церкви проходили урочисті церемоніали Російського братства.
Походження назви храму точно не встановлено. За однією версією за часів Київської Русі в храмі знаходилася візантійська ікона Богородиці, звана Пирогощею (від грец. Πυργοτίσσα «пірготиса» — «баштова»). У Візантії так називали ікони, які розміщувалися у вежах монастирів чи фортець. За другою версією назва «Пирогоща» складається з двох частин: «піро» та «гоща». “Гоща” походить від слова “гість” – купець. Значення слова «піро» (або «бенкет») пов’язують із грецьким перекладом слова «пшениця», давньослов’янським «просо», «пшоно», давньоруським «бенкетом» — жито, борошно, пиріг. Таке трактування дозволяє зробити висновок, що церква була побудована коштом купців, які займаються торгівлею хлібом.
Храм реконструювали ще раз у 1770-х роках у формах українського бароко архітектором Іваном Григоровичем-Барським (проект побудови Покровської церкви та церкви Миколи Набережного). У 19 столітті після великої подільської пожежі 1811 року знову був реконструйований з елементами класицизму міським архітектором Андрієм Меленським (пам’ятник Магдебурзькому праву, церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі, церква Різдва Христового, Хрестовоздвиженська церква). До початку 20 століття форми храму не змінювалися, але було знесено за указом радянської влади у 1935 році. У 1976—1979 роках було проведено археологічні розкопки фундаменту храму, що сягав 4 метри завглибшки. Фундамент був складений із будівельного матеріалу, взятого з більш ранньої споруди. Церкву було відновлено у 1997—1998 роках у формах давньоруської (візантійської) архітектури та освячено митрополитом УПЦ КП Філаретом.
Де знаходиться церква Успіння Богородиці Пирогощі?
Контрактова площа, 1
богослужіння: ранкове о 09:00, вечірнє о 17:00
(044) 4254842