Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі — київський грекокатолицький храм, розташований у парку Аскольдова могила. У 1809 році воронезький купець Самуїл Мещеряков побажав увічнити пам’ять своєї дружини, яка померла в Києві та була похована на Аскольдовій могилі. З цією метою він замовив Андрію Меленському (відомий у Києві за такими своїми роботами як Контрактовий будинок, пам’ятник Магдебурзькому праву, церква Різдва Христового, Хрестовоздвиженська церква) проект кам’яної церкви, яка і була побудована в тому ж року і освячена 1 вересня 1810 року. Церква була двоповерхова, виконана в стилі ампіру і набула форми ротонди, оточеної колонадою тосканського ордера. Її вінчав великий напівсферичний купол із ліхтарем та маленькою дзвіницею. Тарас Шевченко зобразив її на одній із своїх акварелей. Усередині церкви у напівпідвальній крипті було передбачено 77 місць для поховань. 1816 року церква розписана іконописцем Білецьким, а 1840 року крипту закрили.
У 1847 році церкву разом із цвинтарем планувалося знести, оскільки поруч прокладався шлях до Ланцюгового мосту, а крім того, вона була в аварійному стані внаслідок зсувів схилу. Однак у вересні того ж року храм на Аскольдовій могилі відвідав імператор Микола I, який заборонив знесення, заявивши: “Ніщо падінням не загрожує, треба трохи відремонтувати і церква має існувати”. Дошку з цією історичною фразою повісили згодом у відремонтованому храмі. Іншу дошку, з довгою (і наполовину вигаданою) історією Аскольдової могили, згодом повісили на фасаді церкви у 1866 році під час святкування 1000-річчя хрещення Аскольда. Тоді ж поширилася легенда про те, що тут знаходиться його поховання.
У 1861 році коштом монастиря було відновлено цвинтар оточили кам’яною огорожею з воротами, над воротами якої влаштували дзвіницю. Також було збудовано кам’яний будинок священика. На закритому з 1845 року для загального користування цвинтарі, починаючи з другої половини 19-го століття, почали здійснювати поховання найвідоміших мешканців Києва. Зрозумівши, що від цього можна отримати чималу вигоду, монастирське начальство почало практикувати широкий розпродаж місць на ньому, а на початку 1880-х років запровадило навіть посаду наглядача.
У 1882 році церква Святого Миколая була відреставрована за проектом Володимира Миколаєва (відомий у Києві за такими своїми роботами як пам’ятник Богдану Хмельницькому, національна філармонія, особняк Лібермана, особняк Федора Терещенка — музей російського мистецтва, з 2017 року носить назву київської картинної галереї).
Після встановлення радянського режиму церкву закрили, але у 1921—1934 роках вона ще діяла як парафіяльна УАПЦ. 1934 року церкву закрито вже остаточно, а цвинтар знищено з метою облаштування парку. 1936 року церкву перебудували під ресторан, а 1938 року архітектор Петро Юрченко досить дотепно переробив колишній храм на парковий павільйон, надбудувавши замість лазні наскрізну колонаду іонічного ордера. Тоді ж було знесено і дзвіницю початку 20-го століття, будинок настоятеля та паркан 1860-х років.
Остання реставрація 1998 року відновила первісний вид споруди. 26 квітня 1992 року храм передано Українській грекокатолицькій церкві. У напівпідвалі зараз також влаштована церква в ім’я Святого Сильвестра Папи Римського. Освячення відновленої Миколаївської церкви здійснив 22 травня 1998 року тоді ще Преосвященний екзарх Києво-Вишгородський УГКЦ Любомир Гузар. Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі – перший храм, який відвідав папа римський Іван Павло ІІ під час свого апостольського візиту до України влітку 2001 року.
Де знаходиться церква Святого Миколая?
Паркова дорога, 1