Пам’ятник хрещення Русі (інші назви: колона Магдебурзького права, нижній пам’ятник святому Володимиру), є найстарішим монументом у Києві і знаходиться в Хрещатом парку. Магдебурзьке право було даровано Києву у 18 столітті, за правління імператриці Єлизавети, доньки Петра Першого. Згідно з цим правом, усі податки, які збиралися з місцевих торговців, спрямовувалися виключно до міської скарбниці.
Пам’ятник збудований у 1802 році на кошти київського магістрату та заможних городян за проектом архітектора Андрія Меленського (найбільш відомий за такими своїми роботами у Києві як Контрактовий будинок, церква Святого Миколая, церква Різдва Христового, Хрестовоздвиженська церква). Колона символізувала хрещення Русі, тому його також називають нижньою пам’яткою князю Володимиру (сам памятник Володимиру Великому знаходиться вище в парку Володимирська гірка) і знаходиться вона якраз над струмком Хрещатик (так називається яр, яким зараз проходять сходи до пам’ятника). Під колоною спорудили басейн, куди вивели воду з джерел і струмка – джерела протікають там зі схилів до цього дня. До появи там пам’ятника, та й після нього, ця місцевість називалася також Святим місцем – за переказами, тут князь хрестив у Почайні своїх синів. Почайна доходила до цього місця ще в 19 столітті, відокремлена від Дніпра піщаною косою.
З давніх-давен тут існувала криниця з невеликою дерев’яною каплицею над нею, що належала церкві Різдва Христового. Після спорудження пам’ятника Володимиру Великому, на терасі Володимирської гірки в 1853 році, цей пам’ятник стали називати нижнім пам’ятником Святому Володимиру, а згодом пам’ятником Магдебурзькому праву.
З початком великих робіт з благоустрою Набережного шосе, планування Володимирської гірки та Володимирського узвозу у 1840-х роках пам’ятник тривалий час не обслуговувався. На гроші, зібрані киянами, 1862 року було проведено його капітальний ремонт та благоустрій прилеглої території. З липня 1861 року до пам’ятника хрещення Русі щорічно відбувалася урочиста хресна хода від Десятинної церкви на честь князя Володимира за участю майже всього київського. духовенства. У 1988 році, з нагоди святкування 1000-річчя хрещення Русі, пам’ятник відновлений у первісному вигляді (крім басейну) після його руйнування радянською владою за часів Жовтневої революції.
У 2013 році, перед святом 1025-річчя хрещення Русі, сходи до колони були повністю замінені (були побудовані в 1915 році), підземний перехід до Дніпровської набережної відремонтували та розмалювали картами відомих місць Києва, колона та каплиця також зазнали ремонту, а набережну біля виходу із переходу прикрасили барельєфами. Поруч із пам’ятником, на місці колишньої трамвайної лінії, також з’явилася алея Магдебурзького права. У травні 2016 року на колоні були знищені згадки про Росію та імператора Олександра – на її місці встановили тризуб.