Історія філармонії у Києві розпочалася у 1863 році, коли було засновано київське відділення імператорського російського музичного товариства. У 1882 році товариство отримує власний концертний майданчик – щойно побудований за проектом Володимира Ніколаєва (музей російського мистецтва – з 2017 року носить назву київської картинної галереї, особняк Лібермана, пам’ятник Богдану Хмельницькому, Вознесенська церква на Байковий цвинтар, особняк Гальперіна, особняк Зайцева) будинок купецького зібрання, відомий нині як колонний зал імені Миколи Лисенка. У цьому будинку відбувалися бали-маскаради, сімейні свята, благодійні лотереї, літературні та музичні вечори, а у 1890-х роках ранкові концерти камерної музики, організовані цим товариством.
Філармонічна діяльність тривала й у роки Громадянської та Першої світової війни. У роки виконувалися твори М. Мусоргського, К.Дебюсси, К.Сен-Санса, інших композиторів. За ці два десятиліття на гастролях побували С. Рахманінов, А. Скрябін, А. Нежданова, Л. Собінов, Ф. Шаляпін та інші аж до кінця існування купецьких зборів у 1919 році. Приміщення було передано пролетарському будинку мистецтв, потім будинку політичної освіти, після клубу «Більшовик», а в 1930-ті роки тут перебував палац піонерів та жовтенят. З 1927 по 1934 роки державна філармонія працювала у Харкові, який був у ті роки столицею УРСР, а 1934 року повернулася до Києва, але концерти проходили у різних залах та робочих клубах. 1941 року діяльність київської державної філармонії було припинено, а безцінні архіви спалили за вказівкою верховного правління партії. Під час окупації Києва у будинку купецьких зборів розташувався німецький офіцерський клуб. Цей будинок, один із небагатьох, який уцілів поблизу знищеного вибухами та пожежами Хрещатика.
За генеральним планом післявоєнного відновлення Києва та після ретельного обстеження споруда призначалася під знесення, оскільки перебувала в аварійному стані, але будинок не стали руйнувати через чудову акустику концертної зали та було прийнято рішення про ремонт. Київська філармонія розпочала тут свою роботу вже 1944 року. У 1980-х роках будівля філармонії пережила кілька аварій. Було затоплено підвали, через що було втрачено архіви та одну з найкращих нотних бібліотек у Києві. У 1990-х роках колонна зала була закрита на реставрацію і відкрита лише наприкінці 1996 року.
Нині у творчому складі національної філармонії працюють народні та заслужені артисти, заслужені митці, заслужені працівники культури України, безліч лауреатів міжнародних та національних конкурсів, художні колективи. Національна філармонія України разом з активною концертною діяльністю з метою широкої пропаганди вітчизняного та зарубіжного мистецтва класичної спадщини, відродження української національної культури, постійно проводить міжнародні конкурси та фестивалі, бере участь у загальнодержавних та міжнародних мистецьких проектах, презентаціях, творчих звітах, науково-практичних виставках, цивільних акціях за участю керівників держави та уряду.
Де знаходиться національна філармонія України?
Володимирський узвіз, 2
278-16-97