Наприкінці 1899 року земельну ділянку, де нині стоїть будинок, за 125 000 рублів придбав Микола Олександрович Григорович-Барський, правнук архітектора Івана Григоровича-Барського (проект побудови Покровської церкви та церкви Миколи Набережного, проект реконструкції церкви Успіння Богородиці Пирогощі), а в лютому наступного, 1900 року, подарував її своєму синові Павлу. Останній захотів побудувати там найвищий і найрозкішніший прибутковий будинок у Києві. Для проведення будівельних робіт, які розпочалися того ж року, запросили архітектора Карла Шимана та інженера Олександра Гілевича. Але фінансові можливості Павла Григоровича-Барського йшли всупереч його бажанням. Власних коштів не вистачило і тому під заставу майбутнього будинку взяв кілька позик: у кредитному союзі, у купця Олександра Сироткіна і в генерала Віктора Саранчова.
У серпні 1900 року київська преса повідомила, що будівництво “скелета” будинку вже завершується, а приблизний кошторис робіт становить близько 300 000 рублів. Павел почав переговори з низкою підприємців щодо здачі в оренду торгових приміщень на першому поверсі будинку. Але на подальший хід будівництва вплинуло кілька несприятливих факторів: наприкінці 1900 — на початку 1901 року «будівельний бум», який розпочався 1898 року, досяг свого максимуму, внаслідок чого піднялися ціни на будматеріали та робочу силу. Кошти, взяті в кредит для будівництва, закінчилися, а доки власник проводив переговори щодо повторного кредитування, за «піком» «будівельного буму» в середині 1901 року почався закономірний спад, ринок нерухомості перенаситився, ціни на нього і, відповідно, рентабельність будівництва впали. Зведення будинку припинилося, сам власник, щоб розрахуватися за векселями, був змушений наприкінці 1901 виставити недобудований будинок на аукціон. Його переможцем став Олександр Сироткін, який маючи достатньо грошей у 1902—1903 роках завершив будівництво, зовнішнє та внутрішнє оздоблення будинку, зробив у ньому електричне освітлення та встановив ліфт.
У новому будинку розмістилися різні магазини, аптека, мебльовані кімнати «Палермо» та окремі розкішні квартири, а у кутовій частині його відкрилася кондитерська «Маркіза». Після встановлення у 1917 році радянської влади будівля була націоналізована. У 1930-х роках у кутовому приміщенні, де було кафе «Маркіза», був ресторан «Спартак», наприкінці 1940-х років тут відкрився перший у Києві бар «Коктейль-хол», перетворений у 1950-х роках, у рамках боротьби з космополітизмом у кафе «Чайка». Пізніше, коли почав розвиватися рух міст-побратимів, «Чайку» перейменували на «Лейпциг», на честь міста-побратима Києва, і зробили з нього ресторан німецької кухні.
Житлова частина будинку у другій половині 20 століття поступово руйнувалася і у 1985—1986 роках мешканців виселили для проведення капітального ремонту будівлі. Але через складну економічно-політичну ситуацію в країні ремонт довго не починався, будинок перебував у нежитловому стані. У 1992 році в ньому сталася пожежа, яка знищила частину інтер’єру. Лише у 1997—1999 роках провели реконструкцію фасадів, відновили кутову вежу, зруйновану у 1950-х роках, зовнішнє оздоблення та фарбування стін.
2004 року Київ продав будинок фірмі «Гранд Плаза», яка планувала створити в ньому п’ятизірковий готель «Лейпциг» на 209 номерів, проте ці плани так і не були втілені у життя. У 2009 році будинок придбала компанія ISTIL Real Estate, яка теж планувала відкрити в ньому готель до Євро-2012. З цією метою новий власник навіть уклав угоду з міжнародною мережею готелів Marriott International про управління новим готелем під назвою Renaissance Kiev Hotel. У 2015 році компанія ISTIL Real Estate через проблеми з фінансуванням заморозила реконструкцію будинку.
Де знаходиться будинок Сироткіна (Григорійовича-Барського)?
вулиця Прорізна, 24