Миколаївський костел — римо-католицький костел Святого Миколая, що використовується з 1980 року як Будинок органної та камерної музики. Будівництво костелу Святого Миколая розпочалось за конкурсним проектом архітектора С. Валовського у 1899 році. Проектування будівлі проводилося під керівництвом відомого київського архітектора Володимира Городецького (найвідоміші в Києві інші його проекти це будинок з химерами, караїмська кенаса, художній музей України). Костел, побудований у стилізованих готичних формах з високими стрілчастими вежами та шпилями, відрізняється стрункими пропорціями, легкістю, ясністю композиційної структури. Складні умови будівництва та архітектурного рішення спонукали архітекторів застосувати новаторські на той час інженерні технології. Інженером А. Страусом вперше в тодішній будівельній практиці було запропоновано закладання фундаменту на бетонних палях, а в конструкціях широко використовувався залізобетон — новий будівельний матеріал, що на той час. Костел був багато прикрашений як настінними розписами так і вітражами, яких налічувалося близько сорока (на жаль, не збереглися).
У 1909 році костел був добудований та освячений. Закритий і пограбований приблизно 1933 року, а духовенство зазнало репресій. У будівлі розмістили склади. У 1943 році під час війни храм сильно постраждав від артилерійського обстрілу та пожежі. У повоєнні роки будівля костелу була частково відреставрована та перебудована під потреби київського державного архіву.
У 1978 році було прийнято рішення Ради Міністрів УРСР про створення в Києві республіканського будинку органної та камерної музики та переобладнання під концертну залу приміщення колишнього Миколаївського костелу. Одночасно з реставрацією проводилася часткова реконструкція будівлі. З 1980 року Миколаївський костел став функціонувати як концертний зал Будинку органної та камерної музики.
Орган київського будинку органної музики було спеціально створено майстрами фірми “Rieger-Kloss” у місті Крнов у Чехословаччині. При конструюванні максимально враховувалася органічність поєднання форм інструменту з інтер’єрами колишнього Миколаївського костелу. Орган має 55 регістрів, розподілених по трьох мануальних клавіатурах і педалі, 3846 труб різних діаметрів і довжини (від 13 міліметрів до 6 метрів), зроблених з металу і дорогих порід дерева (використовувалося чорне і червоне). Орган має широку темброву палітру і з успіхом виконуються твори різних стилів і напрямів від старовинної музики до сучасних авторів. Орган, що створювався не для діючого храму, а для концертної зали, розташований нетрадиційно: не на хорах, а в вівтарній частині собору, перетвореній на сцену.
Римо-католицька громада храму, що склалася на початку минулого століття, сильно постраждала за часів подій 1917 року, репресій 1930-50-х років та практично зникла до середини 20-го століття. Відродження церковного життя громади розпочалося наприкінці 1980-х років. З 1992 року в храмі почали регулярно проводитись богослужіння, що чергуються за домовленістю з концертною діяльністю будинку органної музики. Проте сама будівля, внесена до списку споруд, що не підлягають поверненню релігійним об’єднанням, належить державі. У червні 2001 року костел відвідав папа римський Іван Павло Другий.
Де знаходиться Миколаївський костел (Будинок органної та камерної музики)?
вулиця Велика Васильківська, 75