Кенаса (молитовний будинок караїмів у Східній Європі) була збудована за ініціативою Соломона Когена (караїмський меценат, тютюновий фабрикант, голова громади київських караїмів) та з благословення київського газзану (караїмський священнослужитель, який здійснює богослужіння в кенасі) Йосипа Султанського, знаходиться поряд з замком барона та золотими воротами. Збудували кенасу протягом 1898—1902 років за проектом архітектора Владислава Городецького (відомий у Києві за будівлею театру імені Івана Франка, костелу Миколи, будинку з химерами, будівлі художнього музею України) та інженера Антона Страуса (дружив та працював із Городецьким на багатьох його об’єктах). Будівництво відрізняється красою та розкішшю оздоблення у мавритансько-арабському стилі. Нині в будівлі (з втраченими куполом та інтер’єрами) розміщується будинок актора.
Караїмська громада Києва 1896 року налічувала 800 осіб, що на той час вважалося чималою кількістю. Для купівлі земельної ділянки під будівництво молитовного та житлового будинку, прибутки з якого могли б йти на благодійні потреби караїмської громади, Коген виділив 35 000 рублів. Незважаючи на те, що у 1897 році підприємця розбив параліч, він продовжував особисто керувати справами аж до своєї смерті у 1900 році. У заповіті він передбачив, крім іншого, кошти для завершення будівництва кенаси. Справу Когена продовжив його брат, Мойсей. Усього на будівництво було витрачено близько 200 000 рублів. Урочисте освячення кенаси було здійснено 27 січня 1902 року.
Споруда була прикрашена витонченим куполом та надзвичайною красою ліпними прикрасами роботи італійця Еліо Саля (тісно співпрацював з Городецьким; крім роботи на об’єктах київського архітектора, відзначився також під час створення будівлі національної опери України, головного корпусу КПІ, будівлі НБУ) з використанням досить дорогого на той час матеріалу цементу. На цоколі зниклого купола досі можна розглянути ліпний орнамент у вигляді нескінченної свастики, але для цього треба перейти на протилежний бік вулиці. На центральному вході праворуч, зверху та зліва розташований напис арабською – переклад Берешит (Буття) 28:17-19:
“І злякався і сказав: Як страшне це місце! Це не інше що, як дім Божий, це брама небесна”.
І встав Яків рано вранці, і взяв камінь, що він поклав собі на узголів’я, і поставив його пам’ятником, і вилив оливу на верх його.
І назвав ім’я місце тому: Бет-Ел, а колишнє ім’я того міста було: Луз.
Після встановлення радянської влади кенаса було закрито, діяльність релігійної громади припинено. З 1926 року в будівлі колишньої кенаси розмістилася установа політпросвіту, пізніше ляльковий театр. Під час Великої Вітчизняної війни кенасі було заподіяно непоправну шкоду – назавжди було втрачено блискуче виконану купол храму зі шпилем, який під час реконструкції 1968 року з якоїсь причини не відновили. З 1952 року у будівлі розмістився кінотеатр «Зоря». У 1970-х роках до кенасі було прибудовано невелике приміщення, через яке легко можна було пройти в будинок, минаючи центральний вхід.
Наразі молитовний будинок використовується не за призначенням – його будівля займає національну спілку театральних діячів України; також у кенасі з 1981 року знаходиться будинок актора. Київське караїмське національне суспільство відстоює право на повернення цієї культової споруди громаді, яка станом на 2010 рік налічувала лише 43 особи.
Де знаходиться будинок актора (караїмська кенаса)?
вулиця Ярославів Вал, 7