Будівлю національного академічного драматичного театру імені Івана Франка було збудовано 1898 року на Миколаївській площі, що з’явилася на місці засипаного ставка, що розташовувався в садибі київського професора Фрідріха Мерінга. Театральний будинок зводився архітекторами Едуардом Брадтманом (будинок “вдови, що плаче”, київська консерваторія, будинок барона Гессельбейна) та Г. Шлейфером (за його проектами або за його допомогою були побудовані в Києві такі об’єкти як хоральна синагога, особняк Шлейфера) для театру «Товариство драматичних артистів» Миколи Соловцова, який згодом став основою трупи іншого київського театру ім. Лесі Українки. Зал театру оформлено у стилі рококо.
1919 року театр Соловцова був націоналізований і перетворений на Другий театр УРСР імені Леніна. 1926 року будівля театру стала постійною сценою для театрального колективу імені Івана Франка. 30 вересня 1926 року у перейменованому театрі відкрився новий сезон постановкою «Вій» за мотивами твору М. У. Гоголя у переробці Остапа Вишні.
Початком історії театральної трупи імені Івана Франка вважають 28 січня 1920 року, коли у Вінниці видатним українським театральним діячем Гнатом Юрою було поставлено виставу «Гріх». 1923 року, після трьох років пересувної роботи, театр був запрошений до тогочасної столиці Української РСР — Харкова. Серед найкращих вистав театру тих років називають: «Лісова пісня» за однойменним твором Лесі Українки, «Ревізор» Гоголя, «Свята Івана» Б. Шоу.
Це цікаво!
1. Купуючи земельні ділянки, відомий лікар Фрідріх Мерінг виявився власником великої садиби в самому центрі міста. Вона займала простір понад 10,5 га між вулицями Хрещатик, Інститутською, Банковою та Лютеранською. Поблизу Хрещатика тут були прибуткові будинки, але основна частина території садиби являла собою патріархальний маєток з ставком, купальною, садом, городом… «Мерингів сад» був добре знайомий киянам; на ставку холодними зимами влаштовували громадську ковзанку.
2. Зовсім поруч із театром знаходяться відомі будівлі будинок з химерами та особняк Лібермана.
Влітку 1926 року театр Франка за рішенням уряду переводиться до Києва, тоді як із Києва до Харкова переїжджає театр «Березіль». У 30-ті роки 20 століття акторське ядро театру склали такі видатні майстри, як Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, Юрій Шумський, Ганна Борисоглібська, Дмитро Мілютенко, Віктор Добровольський, Поліна Нятко, Катерина Осмяловська, Євген Пономаренко, Микола Яковченко, Микола Братерський, Валентин Дуклер. Серед постановок — шедеври вітчизняної та світової класики — «Одруження Фігаро», «Пригоди бравого солдата Швейка», «Суєта» Карпенка-Карого, «Дон Карлос» Шіллера, «Борис Годунов» Пушкіна.
1940 року театр отримав звання академічного. У період Великої Вітчизняної війни колектив працював в евакуації – у Семипалатинську та Ташкенті. Під час війни будівля театру була зруйнована та відновлена у 1946 році. З кінця 2001 року і до самої смерті у липні 2012 року театр очолював народний артист СРСР Богдан Ступка.
Де знаходиться національний академічний драматичний театр імені Івана Франка?
площа Івана Франка, 3
(044) 279-59-21