Будинок “вдови, що плаче” є пам’яткою архітектури місцевого значення, яка була побудована в 1908 році за проектом архітектора Едуарда Брадтмана (за його проектом також побудовано театр Івана Франка, київська консерваторія, будинок барона Гессельбейна) у стилі раннього модерну для полтавського купця 2-ї гільдії Сергія Аршавського. Про першого господаря досі нагадує монограма «СА» на фасаді будівлі. Поверхове планування було окремою 10-кімнатною квартирою. Приміщення включали: кухню, буфет, винний льох, холодильну кімнату, пральню. Спочатку садиба мала прилеглий сад розміром 570 квадратних метрів. Чому особняк стали називати будинком “вдови, що плаче”? Достеменно нічого вже невідомо, але на фасаді вгорі зображено жіноче обличчя у яких течуть сльози по щоках – саме тому будівлі набула такої назви.
З 1913 року садиба була куплена київським купцем 1-ї гільдії Товієм Апштейном. За збігом ініціали синів Апштейна (Соломона та Самуїла) збігалися з початковою монограмою «СА». У 1918 році будинок був націоналізований, після чого в ньому розмістили Федерацію іноземних груп при ЦК РКП(б). Тут також був Особливий відділ ХІІ армії та профспілка Південно-Західної залізниці.
Через три роки після здобуття Україною незалежності з 1994 року садиба стала однією з офіційних резиденцій Президента України. В особняку Аршавського проходив саміт Україна-ЄС.
Будинок “плаче вдови” виконаний у стилі модерн, – асиметричний, з напівциркульними вікнами, з цементним рустом першого поверху. Фасад виконаний з жовтої цегли та оздоблений кованим металом, гранітом, ліпними прикрасами з цементу, також використовувався лабрадорит та оливкова керамічна плитка.
Кожен поверх будинку складався з десяти кімнат, передпокою та буфетної. Парадні сходи оформлені мармуром, а «чорні» — гранітом. У підвалі розташовувалися котельня водяного опалення, пральні та винні льохи. При особняку було розбито великий сад, де розташовувалися двоповерхові кам’яні приміщення комор, льодових камер, кімната для двірника, кімната для водія та сараї для автомобілів. У підвалах підсобних приміщень розташовувалися дров’яний та вугільний склади. Каналізація та водопровід були підведені не лише до будинку, а й у двір.
Неподалік будинку “плаче вдови” знаходиться багато інших пам’яток і цікавих місць, а саме: особняк Ковалевського, “шоколадний” будиночок, особняк Лібермана, пам’ятник Миколі Яковченку, будинок з химерами.
Де знаходиться будинок вдови, що плаче (особняк Аршавського)?
вулиця Лютеранська, 23