Шоколадний будиночок (темного тону цегляно-червоного кольору, в який оштукатурені стіни, став підставою для такої його назви) — неофіційна назва особняка Семена Могилевцева (російський купець-лісопромислник) у якому згодом проживали відомі діячі науки, суспільно-політичного та державного життя. Побудований у 1899—1901 роках, поряд з будинком Ікскюль-Гільденбанда.
У 1934 році частина приміщень будинку зазнала реконструкції; консультантом при цьому був архітектор Павло Альошин (у Києві є такі його споруди як особняк Ковалевського, Будинок лікаря №1 та №2). Стіни та стелі оформлені шпалерами високої якості, облицьовані глазурованими кахлями з ретельним підбором малюнка, виконано художнє мастиково-альфрейне оздоблення на стінах та стелях по ліпленні із застосуванням натуральних фарб, бронзи, золота та срібла.
До 1934 року будинок зберігав житлове призначення, потім його було передано до НКВС, 1948 року — Управління справами Ради Міністрів УРСР. Перед війною тут знаходилося Всесоюзне товариство культурного зв’язку із закордоном. У 1960—1980 роках особняк використовувався як міський Палац одруження.
У 1983—1986 та 1991—1993 роках внутрішні приміщення та фасад будинку були частково відреставровані. 1986 року будівлю передали Дитячій картинній галереї. 2 квітня 2009 року особняк було передано музею російського мистецтва, з 2017 року зветься київської картинної галереї. У відкритій 17 лютого 2010 року реорганізованій Дитячій картинній галереї проводяться художні виставки, концерти класичної музики, дитячі свята, лекторії з історії мистецтва для дітей та дорослих, екскурсії залами особняка, творчі вечори та інші культурні заходи.
У планах завершення реставрації будівлі, відкриття дитячої художньої школи, музею приватної колекції, музею однієї картини. Поруч із будиночком знаходиться будинок із химерами, будинок “вдови, що плаче”, особняк Ковалевського, особняк Лібермана та театр Франка.
Де знаходиться шоколадний будиночок (особняк Могилевцева)?
вулиця Шовковична, 17\2