Парк Кинь-Сум

Парк набув статусу парку-пам’ятника садово-паркового мистецтва місцевого значення рішенням виконавчого комітету київської міськради від 20 березня 1972 року №363 із загальною площею 14 гектарів. Рішенням Київської міськради від 17 лютого 1994 року №14 площу парку було зменшено на 6,7 гектара.

Парк є частиною урочища «Кінь Сум», в якому в 12 столітті були розташовані дачні маєтки. На початку 19 століття тут була дача генерала Бегичева, у 1830-х роках — маєток Лукашевичів, наприкінці століття місцевість належала відомому київському книговидавцю Стефану Кульженку (його видавництво вважалося найкращим у Російській імперії). Тому серед киян була поширена ще одна назва цієї місцевості – «Дача Кульженко». Свій внесок у облаштування урочища зробила й мати гетьмана Івана Мазепи, ігуменя Вознесенського, Флоровського та Братського монастирів Марія Магдалина . Адже в 1659 році Кінь-Сум і прилегла до неї Пріорка були передані Братському монастирю. Проживаючи 1859 року на Пріорці (нині Вишгородська, 5), у будинку, який належав Варварі Матвіївні Пашковській (сестрі української письменниці С. Лободи), Тарас Шевченко любив гуляти в Кінь-Грусті.

Багато зробив для прикраси природного ландшафту і Вільгельм Крістер (тепер це місце називається парк Крістерова гірка), саксонець, який у 1850 купив близько 40 гектарів місцевості, покритої лісом, у князя Естергазі. Заснував фірму «Садівництво та насіннєве господарство. В. Крістер», яка стала відомою далеко за межами Києва. Він розвів чудовий сад з розплідниками фруктових дерев, овочів та квітів. Вже на початку 20 століття фірма щорічно продавала понад 100 000 декоративних дерев. Після смерті Крістера справу продовжили його сини Юліус та Едмунд. Син Юліуса Василь разом із синами Кульженка змогли вберегти ці місця від руйнівних смерчів громадянської війни. І лише 1920-ті роки підприємець було репресовано, яке сад націоналізований і перетворений на садово-паркове господарство.

В останні десятиліття площа парку суттєво зменшилася через відчуження частини його території під будівництво корпусів Інституту геронтології НАНУ, Інституту ендокринології Міністерства охорони здоров’я та майданчика для відстою тролейбусів (кінцева зупинка маршрутів №6, 18 та 32).

Звідки у парку така незвичайна назва – Кінь-Сум?

Назва парку пов’язують з подіями 1787 року, коли дорогою до Криму російська імператриця Катерина Друга та її фаворит, Григорій Потем. Оскільки місцева влада прийняла царицю не дуже помпезно, то вирішили компенсувати промах пікніком на околиці міста. На великій галявині, обрамленій дубами, розбили намети і влаштували гуляння, що тривало кілька днів.
Після одного з таких бенкетів цариця вирішила прогулятися вздовж ставків, якими рясніла місцевість, взявши в попутники Потьомкіна. Князь був не в дусі після нічних бенкетів і мучився головним болем. Катерина ж почувала себе чудово і із задоволенням милувалася красою водойм із плакучими вербами на берегах. Намагаючись якось розбурхати похмурого супутника, вона й сказала фразу, що увійшла до історії Києва: «Григорію! Брось сум. Подивися, яка краса навколо!»

У парку Кінь-Сум переважає лісовий тип садово-паркових ландшафтів, невеликі площі зайняті парковим (1,55 гектара), луговим (1,7 гектара) та садовим (0,56 гектара) типами ландшафтів. Усього тут росте 31 вид деревних рослин, серед них переважає серцева липа.

Найбільшу цінність у парку мають рештки старого лісу – дерева у частині парку, що прилягає до вулиці Кобзарської. Це здебільшого старі дуби (кілька десятків), рідше — липи та сосни. Вік дубів перевищує 200 років, вони досягають 30 метрів висоти та мають діаметр стовбура до 150 сантиметрів. Старі липи трохи нижчі — до 25 метрів, з діаметром стволів 95—100 сантиметрів. Особливу увагу привертає стара липа, яка має три стволи (діаметр кожного 50—60 сантиметрів), а знизу — загальний ствол з діаметром до 3 метрів і коло близько 9 метрів. Дерево має живу, розвинену крону. У більш підвищеній частині парку є старі сосни з потужними колонноподібними стовбурами 35-37 метрів заввишки, і діаметром 90-100 сантиметрів віком понад 150 років. З цінних дерев’яних порід слід зазначити групу середньовікових дубів північних (червоних), які рясно плодоносять.

Загалом частина парку, розташована біля вулиці Кобзарської, це розріджені старі та середньовікові дерева на покриві із злакового травостою, в якому переважає мітлиця. Місцями збереглися лісові рослини — копитняк європейський, коротконіжка лісова, чистець лісовий. На піднесенні переважають насадження клену гостролистого з наявністю дуба, в’яза, поодиноко черешні. Трав’яний покрив у яких мало розвинений.

У частині парку, що прилягає до вулиці Сошенка, старих дерев немає (хоча безумовно були тут раніше, оскільки вони є на прилеглих садибах). Тут переважають середньовікові та молоді берези, тополі, клени, є група старіших осик. Є також рештки старого саду.

Де знаходиться парк Кинь-Сум?

вулиця Кобзарська, 41