Південний міст почали будувати у 1983 році до появи житлових масивів Харківський та Позняки. Головною метою будівництва Південного мосту було з’єднати центральну частину Києва з районами лівобережжя, а також створити найкоротший та найзручніший шлях до аеропорту Бориспіль. Початком Південного мосту прийнято вважати трирівневу розв’язку на Видубичах, далі до самого Дніпра йде автодорожня естакада довжиною 1250 метрів та останньою, а також найскладнішою за виконанням, частиною є сам міст через річку, довжиною 1256 метрів.
Міст виконаний суміщеним під рух автомобілів та поїздів метро, також на ньому прокладено труби теплотраси та водопроводу великих діаметрів. Крім цього в прогонових будівлях мосту знаходяться кабельні комунікації. У сумі все це створило навантаження на конструкції, яке можна порівняти з 20-ма смугами заповненими автомобілями і додало проблем проектувальникам. Для забезпечення необхідного габариту для проходу суден під мостом, головний проліт разом зі сталевою частиною протяжністю майже 300 метрів підвішений на вантах. Головною частиною підвіски прольоту є 135-метровий пілон, в якому і закріплені ванти. На верхній перемичці пілона змонтовані огорожі, а сама перемичка є містком між двома «ногами» пілона. У верхній частині «ніг» знаходяться маленькі приміщення, де знаходяться лебідки та інше обладнання для обслуговування вант. Із зовнішнього боку пілону встановлені сходові марші. Ванти для Південного мосту виготовлялися на канатному заводі у Волгограді, причому роботи проводилися на обладнанні якому на той момент виповнилося 60 років. Це наклало деякі обмеження на готову продукцію, тож доопрацьовувати канати близько року довелося робітникам зайнятим на будівництві мосту.
25 грудня 1990 року було відкрито автомобільний рух Південним мостом. Через різні причини, терміни пуску автомобільного руху та поїздів метро виявилися неузгодженими і лінію метро через міст запустили лише через 2 роки — 30 грудня 1992 року. Місце проїзду вагонів метрополітену під вантами приховано залізним навісом. Це зроблено, щоб уникнути пошкодження поїздів, що проїжджають, падаючими бурульками, які утворюються на канатах в зимову пору року. Автором проекту та головним інженером мосту є Георгій Фукс, який також спроектував Північний міст, міст метро, Русанівський метроміст та Подільський мостовий перехід. На той час міст вважався найсучаснішим мостом України, на його будівництво було витрачено 112 мільйонів рублів (приблизно 200 мільйонів доларів).