Православний монастир в урочищі Церковщина був заснований в 11-12 столітті на місці, де іноді усамітнювався у Великий піст один із засновників Києво-Печерській Лаври Феодосій Печерський. Монастир називався Гнилецьким і у своєму розвитку повторив історію Лаври: спочатку існував у печерах, а згодом був частково перенесений на поверхню, де спорудили муровану церкву. Занедбаний через монгольські набіги на Київ, Гнилецький монастир довго нагадував про себе гирлами печер та руїнами церкви, яку почали називати Церквою — звідси і топонім Церква. Завдяки архіпастиреві Інокентію Херсонському, який у 1832 році виявив під час прогулянки занедбаний печерний монастир та залишки його споруд на поверхні, у 1836 році був впорядкований вхід у печери для відвідування паломниками, а на початку 20 століття було створено «Скіт Пречистої».
У 1902 році було добудовано нову церкву в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці (знищено за радянських часів), а поряд — житловий корпус. На момент революції 1917 року скит мав близько 150 насельників, 2 подвір’я — у південно-західному передмісті Києва Деміївці та біля Києво-Печерської Лаври, 2 автономні відділення в Умані, опікувався в центрі Києва каплицею в ім’я Ікони Божої Матері «Ненавмисна». Хрещенню Русі (колона Магдебурзького права). Печери були повністю розчищені та укріплені, а підземний храм при цьому розширили, обклали цеглою, оштукатурили, спорудили в ньому кам’яні іконостас та надпрестольний ківорій (замість ґрунтового) та освятили у 1905 році в ім’я Феодосія Печерського. З 1907 року розпочалося будівництво над входом у печери Свято-Миколаївського храму з межами Антонія Печерського та Серафима Саровського на другому поверсі. До 1917 року був зведений лише кістяк церковної будівлі. У 1918 році «Скит Пречистої» був відокремлений від Києво-Братської обителі та перетворений на самостійний монастир.
З 1922 року в Церковщині поряд із монастирем розмістили колонію для злочинців, яка поступово витіснила ченців із урочища. Під час окупації Києва німецькими військами богослужіння відновилися, але наприкінці 1950-х років знову припинили за наказом органів радянської влади. Після цього в урочищі розташовувалися лікарня, будинок відпочинку, а з початку 1970-х — санаторій МВС України «Хутір Вільний». У 1980-х роках археологами було досліджено фундаменти давньоруського кам’яного храму, побудованого приблизно в 12—13 столітті на місці знищеної церкви Різдва Пресвятої Богородиці. У 1990-х роках співробітники музею історії Києва розпочали в печерах археологічні розкопки. Сприяння цій експедиції надали на різних етапах санаторій «Хутір Вільний», Свята Успенська Києво-Печерська Лавра, Свято-Троїцький Іонінський монастир, Києво-Голосіївська пустель.
27 серпня 1999 року в день пам’яті перенесення мощів преподобного Феодосія Печерського було здійснено першу літургію в печерному храмі. У 2001 році на честь 900-річчя заснування Гнилецького монастиря та 100-річчя заснування «Скита Пречистої», МВС України передало монастирю один із корпусів санаторію «Хутір Вільний», а саме будівлю недобудованого на початку 20 століття Свято-Миколаївського храму. У келіях при храмі оселилися ченці і Церква стала скитом Голосіївської пустелі, а 2005 року Свято-Миколаївський храм було добудовано. Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви у лютому 2010 року скит у Церкві був звернений до самостійного чоловічого монастиря Різдва Пресвятої Богородиці.
Де знаходиться чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці?
Дніпровське шосе, 3
(044) 221-81-23
богослужіння: ранкове 06:00 та 07:00 (нд 10:00; у свята 08:00), вечірнє 16:30