У 1881 році княгиня Олександра Петрівна покинула Петербург і оселилася в Києві, де приступила до здійснення своєї мрії зі створення чернечої громади. Остання замислювалася нею як жіночий монастир, а й як лікувальний заклад для бідних, у якому роль молодшого медичного персоналу виконували б черниці і послушниці монастиря. Їй вдалося реалізувати задумане, пожертвувавши новому монастирю всі свої гроші (частина коштів пожертвувала також її родина). Протягом приблизно 20 років (1889—1911) на території монастиря було збудовано близько 30 будівель — церкви, церковно-парафіяльна школа з гуртожитком, корпуси для сестер, золотошвейні та іконописні майстерні, готель. У тому числі було збудовано й лікувальні заклади — безкоштовну лікарню з терапевтичним та хірургічним відділеннями, притулок для сліпих та немічних, амбулаторію, аптеку з безкоштовною відпусткою ліків. За перше десятиліття роботи (1893-1903 роки) лікарнею скористалося понад 5000 хворих, безкоштовно видано близько 5000000 ліків, у хірургічному відділенні зроблено 2300 операцій. Княгиня померла в монастирі 13 квітня 1900 року, але здійснення її планів продовжилося після її смерті.
Проектуванням та будівництвом монастиря займався Володимир Миколаїв (Вознесенська церква на Байковому цвинтарі, особняки Терещенко, Гальперіна та Лібермана, національна філармонія, пам’ятник Богдану Хмельницькому). Закладка Микільського собору відбулася 21 серпня 1896 року. Перший камінь основи собору заклав імператор Микола Другий, другий — імператриця Олександра Федорівна, третій — княгиня Олександра Петрівна. Будівництво собору тривало 15 років. Нині Микільський собор має 2 поверхи та 6 престолів.
1925 року монастир було закрито за наказом радянської влади і знову відкрито після окупації Києва німецькими військами, восени 1941 року. У 1943 році, при наближенні фронту до Києва, сестри монастиря відмовилися від евакуації і 40 днів провели на стані облоги в нижньому храмі Микільського собору. У 1943-1945 роках території монастиря працював госпіталь, у 1945-1948 роках – лазарет. Після закінчення війни було розпочато внутрішній ремонт собору, який завершили у травні 1949 року. На жаль куполи, які були розібрані під час закриття церкви, влада відновити не дозволила. У 1981 році Микільський собор постраждав від пожежі, що сталася від удару блискавки в дах собору. Вогонь не проник усередину храму, але за його гасіння вода сильно пошкодила настінну штукатурку. Під час ремонту стіни та склепіння храм вперше було розписано. У 1990-х роках, за кресленнями, що зберігаються в міському архіві, дерев’яний Покровський храм був перебудований у камені та розписаний усередині, відновлено його бані. Освячення храму відбулося у травні 1999 року.
Де знаходиться Покровський жіночий монастир?
Бехтерівський провулок, 15
богослужіння: вечірнє: 16:45, опівночі: 05:00, літургія: 07:00 (в нд та свята 2 Літургії: 07:00 та 10:00)
(044) 486-71-68