Свято-Троїцький Іонінський монастир знаходиться у давній частині Києва на височині Звіринецька гора. З пагорбів відкривається вид на широкий розлив Дніпра та чернігівські ліси, що йдуть за обрій, місце яких нині зайняли житлові масиви лівобережного Києва. Існує переказ, що тут побував перший просвітитель Русі апостол Андрій Первозваний. Тут же онук святого Володимира великий князь Всеволод Ярославович у 1071 році спорудив церкву в ім’я архістратига Михайла, а вище, на маківці найвищої в Києві гори, збудував свій княжий «Червоний Двір». Біля нього князь любив влаштовувати полювання на диких звірів, звідки й отримала назву вся ця місцевість Звіринець.
Про те, що Звіринецька гора — особливе місце, говорили в народі давно. То бачили на ній стовпи вогню до неба, то великий розлив води — «не біжить і стоїть стіною півтора аршина на одному місці». А у спогадах преподобного Феофіла Київського, Христа заради юродивого (померлого у 1853 році), є розповідь про те, що, проїжджаючи з Китаївської пустелі у Лавру, його бичок зупинився на Звіринецькій горі, як укопаний. “Бути тут великої святої обителі”, – сказав тоді преподобний Феофіл.
Сріблясті тополі, явори, розлогі дуби та запашні липи з дикими яблунями та грушами на галявинах — такими побачив ці місця насельник Видубицького монастиря ієромонах Йона, коли оселився Звіринецькій горі в 1860 році. Виділяючись своєю досвідченістю та благочестивим життям, він швидко став відомий серед киян, і багато хто шукав нагоди отримати у нього пораду та повчання. Іон хотів збудувати на місці свого проживання храм, але не мав на це грошей, коли раптово одна духовна дочка старця княгиня Катерина Васильчикова, дружина генерал-губернатора Києва Васильчикова, оформила дарчу на свою дачу на користь майбутнього монастиря і пожертвувала 10 000 рублів на його облаштування. Проте монастир міг бути заснований лише імператором Росії. Заручившись підтримкою московського митрополита Філарета, Васильчикова їде до Петербурга. У столиці прохання княгині про заснування в Києві нового монастиря опиралися деякі придворні та частина священства. Цар, втомившись від суперечок і суперечливих думок, відклав вирішення цього питання до кращих часів і вийшов погуляти до Літнього саду. Саме тоді на Олександра Другого стався замах терориста Каракозова. Він вистрілив в імператора, але куля пішла вбік. Вражений Олександр швидко повернувся до палацу і при всіх сказав: «А що, панове, монастиря не треба? А я бачу — Божий промисел і молитви нового монастиря врятували мене від смерті, а Росію — від страшного потрясіння» — і підписав прохання про заснування нового монастиря. Тим самим указом отця Йона було визначено настоятелем, а вже в 1871 році було завершено будівництво кам’яного храму з двома межами.
У 1918 році монастир постраждав, коли вибухнули артилерійські льохи київської фортеці, що знаходилися поряд з ним, артилерійські льохи. Снаряди долітали до Труханова острова та Подолу. Від вибухів та пожеж руйнування зазнали сотні будинків на Звіринці та більшість будівель монастиря. Було знесено частину другого і першого ярусів дзвіниці, що будується. Про відновлення не могло бути й мови, її розібрали до останньої цегли. 1928 року був заарештований настоятель монастиря архімандрит Ювеналій. Слідом за цим скит при Зверинецьких печерах закрили спеціальною постановою київської міськради, а його настоятеля — заслали до концтабору. У 1934 році був закритий храм Святої Трійці, а ченців, що залишилися, вислали в Казахстан. З 1942 по 1949 роки монастирське життя вдалося відновити, але потім, більш ніж на 40 років, настав найважчий період в історії обителі – більшість ченців разом із настоятелем були переведені до Києво-Печерської Лаври, а декому довелося ховатися у світі. У 1966 році блюзнірсько був розкритий склеп, в якому спочивали нетлінні мощі преподобного Іони. Після того, як стало відомо про наругу, вчинену над святими мощами, ченці ще не закритої на той час Києво-Печерської Лаври винесли їх із храму та перепоховали на Звіринецькому цвинтарі. Обитель стояла осиротілою і омертвілою, але монастирський баштовий годинник, виготовлений у 1858 році в Парижі, ні на секунду не зупиняв свій хід – так є і нині, до того ж цей годинник став найдавнішим у Києві, який зберігся та ще й у робочому стані .
Сучасна історія Свято-Троїцького Іонінського монастиря розпочалася у 1991 році, коли стали біля напівзруйнованого храму стали проводитись служби. А 4 жовтня 1993 року з благословення митрополита Київського та всієї України Володимира святі та нетлінні мощі преподобного Іони були перенесені зі Звіринецького цвинтаря до соборного храму на місце свого первісного упокою. До початку 2000-х років було відреставровано головний храм монастиря — Свято-Троїцьку церкву, дзвіницю, вежу з годинником, відбудовано братні корпуси.
Де знаходиться Свято-Троїцький Іонінський монастир?
вулиця Тимірязєвська, 1 (на території ботанічного саду Гришка, на вході потрібно сказати, що ви йдете до храму – прочан пропускають безкоштовно)
(044) 284-95-93