Воздвиженка це елітний житловий мікрорайон, збудований на початку 2000-х років в урочищі Гончарі-Кожем’яки. Розташовується між горами Поскотинка, Замкова та Пейзажною алеєю, паралельно Андріївському узвозу, і виходить безпосередньо на вулицю Нижній Вал, головну магістраль Подолу . Складається з вулиць Воздвиженська, Гончарна, Дігтярна та Кожем’янська. Вважається, що в урочищі розташовувалися найраніші на території Києва поселення, які датуються 1 століттям нашої ери, але незважаючи на численні розкопки, свідчень на користь цієї теорії не знайшли. Перші будови з’явилися тут після 1150 року.
Мешканцями урочища Гончарі-Кожем’яки були ремісники: гончарі, ковалі, каменотеси, кожем’яки, кушніри. До початку 16 століття у Києві існувало багато ремісничих цехів, більша частина з яких розташувалася на Подолі, зокрема в урочищі. Там же, поряд із цехами, селилися й самі майстри. Вулиці називалися за професіями. Частина майстрів — теслярі, каменотеси — були зайняті в цей час на роботах по відновленню київського замку, що розташовувався на горі Замкової, що була поруч. Цехи та поселення майстрів проіснували в урочищі Гончари-Кожем’яки до початку 19 століття — наприклад, на Кожем’яцькій ще в середині 19 століття існував відомий із 17 століття шкіряний завод київського купця Мітюка. До середини 19 століття ремісників, що живуть, на Воздвиженці потіснило київське купецтво. На Воздвиженці народився Михайло Булгаков. Майбутнього письменника було хрещено в Хрестовоздвиженському храмі його настоятелем, у будинку якого батьки Булгакова винаймали житло до того, як переїхали до квартири на Андріївському узвозі.
Головна вулиця мікрорайону – Воздвиженська. Вона дозволяла скоротити шлях від Андріївської гори до житнього ринку. Кожем’ятська та Дігтярна вулиці — одні з найдавніших на Подолі. Усі вулиці Воздвиженки до початку 1980-х років зберегли своє початкове планування. З середини 1970-х років нечисленних мешканців Гончарів-Кожем’як стали відселяти через аварійний стан будинків, що залишилися. У спорожнілих будинках іноді виникали пожежі, і згодом район перетворилася на пустир. Ідея облаштувати спорожніле урочище Гончарі-Кожем’яки остаточно оформилася наприкінці 1980-х років. Передбачалася звести житловий комплекс, що складається з висотних будинків. Проте проти цієї ідеї виступили депутати міськради, громадські діячі, історики, архітектори та пересічні мешканці Києва. Їхні активні дії врятували Воздвиженку від багатоповерхової забудови. Проект малоповерхової забудови Воздвиженки влаштував як громадськість, так і забудовника і 2000 року «Київміськбуд» розпочав його реалізацію, розпочавши підготовчі роботи. У березні 2001 року було закладено першу цеглу, але повноцінне будівництво почалося лише у 2003 році.
Нині житловий комплекс відтворює шматочок старого Києва, при проектуванні якого враховано унікальні ландшафтні особливості стародавнього урочища. Кожен будинок, кожен фасад — витвір мистецтва, що до найдрібніших деталей відтворює архітектурний стиль кінця позаминулого століття: переважно бароко та «київський» модерн з готичними варіаціями. Дух старого Подолу покликаний передавати і фешенебельні магазини, кафе, галереї — під них відведені перші поверхи будинків. У центрі району на вулиці Воздвиженській розташувалася площа Мистецтв із зеленою зоною.