Особняк Полякова розташований напроти Маріїнського парку, поблизу Маріїнського палацу, будівлі Верховної Ради України, особняка Гальперіна та особняка Зайцева. Побудований за проектом архітектора Федора Троуп’янського у 1910-х роках. Будинок є характерною пам’яткою забудови Липок на початку 20 століття. За подібність до Маріїнського палацу має неофіційну назву «Малий Маріїнський палац».
1 липня 1891 року поручик у відставці Володимир Ілліч Миклашевський купує у вдови власника ряду садиб у центрі Києва земельну ділянку. Він походив із старовинного благородного роду Миклашевських, володів землею у Житомирському та Катеринославському повітах, був ватажком дворянства Бердичівського повіту та церковним старостою Олександро-Невської церкви на Липках. Заклавши свою нерухомість та взявши кредит у Земельному банку, Миклашевський перебудовує особняк. На той час особняк уже мав мезонін, 21 кімнату, 2 кухні та 3 передпокій. Після закінчення робіт кімнати були повністю переобладнані, прикрашені ліпниною, обклеєні дорогими шпалерами; опалювалися вони 12 кахельними голландськими печами. Двір біля будинку було замощено, встановлені нові металеві ворота на кам’яних стовпах, з боку вулиці було влаштовано балкон, з двору — засклена галерея та ще один балкон. У 1892 році Миклашевський бере ще одну позику і на ці гроші в наступному 1893 проводить чергову перебудову. Особняк обкладається цеглою та добудовується кам’яна прибудова.
На рубежі 19 та 20 століть особняк переходить у власність до лікаря Якова Лазаревича Полякова. Останній походив із дворянського роду, навчався у Московському університеті, а у Києві отримав лікарську практику та вдало одружився з дочкою цукрового магната Лева Бродського, Кларі. Подружжя спочатку проживало в особняку Бродського на вулиці Катериненській, 9 (сучасна вулиця Липська), а у 1910-х роках переїхали до нового особняка. Після придбання маєтку він вирішив знести особняк Миклашевського і звести новий, який своєю розкішшю та схожістю на Маріїнський палац мав підкреслювати його високе суспільне становище як зятя Лева Бродського. Проект особняка замовили архітектору Федору Троупянському.
Між 1913 та 1917 роком Поляков продає особняк Миколі Попову, одному з найбільших домовласників Києва. У особняку оселилася дружина Попова. На початку 1918 року, після штурму Києва, особняк націоналізували більшовики. Тут і в Маріїнському палаці відбувалися масові розстріли під керівництвом більшовицького військового діяча Михайла Муравйова. Пізніше за часів Гетьманату в особняку жив міністр фінансів Антон Ржепецький і там розташовувалося міністерство фінансів. Після повторного взяття Києва більшовиками 1919 року будинок кілька місяців обіймав центральний комітет комуністичної партії. У 1920-х роках тут була київська окружна дитяча рентгенологічна та фотогеліотерапевтична станція лікарні «Охматдит». Після перенесення столиці УРСР із Харкова до Києва особняк рішенням київської міської ради було закріплено за управлінням справами ЦК КПУ, тут оселився перший секретар ЦК Павло Постишев. Після Великої Вітчизняної війни у колишньому особняку Полякова розміщувалася торгова палата при раді народних комітетів УРСР.
Особняк кілька разів перебудовувався під ті служби, які розміщувалися в ньому. Праворуч від будівлі були розібрані нині ворота з хвірткою, замість них будинок оточив металевий паркан. Над службовим корпусом спочатку був надбудований ще один поверх, а пізніше корпус продовжено по основній осі прибудовою на 2,5 поверхи. Ще через деякий час з другого поверху службового корпусу було збудовано закриту галерею-перехід до сусідньої службової будівлі у глибині кварталу. Інтер’єр особняка також зазнав значних змін: після прибудови будинку для урочистих прийомів, усі три приміщення, що виходять на головний фасад, перетворені на одну суцільну залу, якій було надано рис палацової розкоші — з пілястрами, ліпними карнизами та стелями, вкритими рясною позолотою. У наш час особняк служить для урядових прийомів, також тут міститься відомча їдальня.
Де знаходиться особняк Полякова?
вулиця Михайла Грушевського, 22