На початку 1934 року після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва було розроблено та затверджено генеральний план будівництва та реконструкції міста. У рамках цього проекту у лютому 1936 року було оголошено конкурс на найкращий проект будівлі ВУЦВК (всеукраїнського центрального виконавчого комітету), до якого були залучені відомі архітектори Валеріан Риков, Володимир Заболотний, Сергій Григор’єв (адміністрація президента України) та Яків Штейнберг. Комісія обрала проект Володимира Заболотного, який виконали за 3 роки та у 1939 році будівлю було урочисто представлено вищим партійним чинам. Збудували його між двома парками: Міським та Маріїнським. Позаду Верховної Ради знаходиться Маріїнський палац, а через дорогу – особняк Гальперіна (нині комітет Верховної Ради) з яким він з’єднаний підземним ходом. Заболотний за свою роботу у 1940 році був удостоєний Сталінської премії та призначений головним архітектором Києва.
Архітектура будівлі втілює властиві на той час класичні прийоми та форми. Світлий колір та співзвучність природному ландшафту роблять його справді київською спорудою. Будівля Верховної Ради є взірцем української архітектурної класики. Спроектовано у строгій прямокутно-симетричній формі, невисоким — лише 3 поверхи. Його вінчає купол з металу та скла. Скляний купол із освітлювальним плафоном забезпечує приміщення природним світлом. Діаметр плафона близько 16 метрів. У центрі його знаходиться кришталева люстра, яка формою нагадує соняшник, мотив, який часто використовується в українському народному мистецтві. На основі національних мотивів у освітлювальний плафон залу введено кольорове скло. Плоска покрівля сучасної споруди надає їй композиційної гармонії.
Під час Великої Вітчизняної війни будівлі було завдано значних ушкоджень. У процесі реконструкції у 1948—1952 роках за проектом Володимира Заболотного до головної будівлі було прибудовано триповерхову північно-західну частину для службових приміщень, яка має у плані напівкільцеву замкнуту форму з внутрішнім двором. Під час реставраційних робіт 1985 року, які здійснювалися під керівництвом Наталії Чмутіною (будинок меблів), перед ризалітами центрального входу встановлено 4 скульптурні групи, що передбачалося проектом Заболотного. Ці скульптури репрезентують різні верстви населення України: робітників, селян, учених, інтелігенцію.
Зовні споруда вирішена у світлих тонах завдяки використанню світлої терразитової штукатурки та світло-сірого турчинського граніту. З цими тонами контрастує темний тон цоколя, виконаний з полірованого лабрадориту та має значний виступ щодо площини стін. Усі приміщення триповерхової будівлі вирішено в єдиному компактному обсязі. Фасади симетричні і мають єдиний ордер, який отримав більшу об’ємну трактування в колонаді головного фасаду (четвертої колони), а також на основних площинах бічних фасадів (тричетвертні колони). Гармонійність архітектурних форм відчувається і у вирішенні інтер’єрів. Якісна штукатурка, різні види природного та штучного мармуру, цінні породи дерева, нікельований метал, мідь, бронза, інкрустація, кольорове високоякісне скло, різьблення по дереву та гіпсу, мозаїка, колірне рішення – це палітра, яку з великим художнім смаком застосував автор у оформленні внутрішніх приміщень. Все, включаючи ручки дверей, виконано за авторськими проектами, що забезпечують єдність стилю в оформленні інтер’єрів. За спеціальними ескізами та проектами виготовлялися люстри, меблі, розписувалися плафони.
25 лютого 2014 року зі шпиля будівлі Верховної Ради було демонтовано бронзову п’ятикутну зірку в обрамленні вінця з колосків. Депутати визнали недоцільним знаходження радянського символу на будівлі парламенту незалежної України. 29 жовтня 2015 року на шпилі було встановлено центральну фігуру герба країни — золотий тризуб великого князя київського Володимира.
Де знаходиться Верховна Рада України?
вулиця Михайла Грушевського, 5