Парк Вічної Слави (колишні назви: Аносівський сад, Комендантський сад) розташований на верхній та середній наддніпровських терасах між Лаврською вулицею та Дніпровським узвозом. З півдня обмежений валами старої Києво-Печерської фортеці (цитаделі), нижня частина парку примикає до історичної місцевості Аскольдова могила. Головний вхід із площі Слави. Включає в себе Меморіал Вічної Слави з пам’ятником на могилі Невідомого солдата, Меморіал пам’яті жертв голоду в Україні. Площа парку – 19 гектарів.
Парк Вічної Слави складається з двох контрастних за характером і майстерно з’єднаних між собою частин: верхнього плато з деревними та чагарниковими насадженнями, з краю якого розкривається панорама Дніпра та Лівобережжя, та широкого партеру з трав’яними газонами на дніпровських схилах, розкресленого звивистими прогулянковою дорогою, прокладеною по горизонталі рельєфу та відокремленою від Дніпровського спуску кулісою з дерев. Пристрій партеру забезпечив розкриття ансамблю Києво-Печерської лаври з боку узвозу. Парк на верхньому плато ділиться на меморіальну (північну) частину та зону прогулянок та відпочинку (південну). Меморіальна частина має променевий характер планування зі сходженням трьох алей до головного входу площі Слави; південна, позначена незначними перепадами рівнів рельєфу (залишки насипу колишнього гласису), — хрещата композиція плану з круглою галявою та клумбою в центрі. Регулярну планувальну мережу доповнено криволінійними доріжками, зокрема видовою з трьома закругленими оглядовими майданчиками на краю плато.
Історія парку Вічної Слави
У 1894 році за ініціативою та за безпосередньою участю коменданта київської фортеці генерал-лейтенанта артилерії Аносова (звідси й назва – Аносов та благоустрою ділянки майбутнього парку. Було висаджено дерева та чагарники різних порід, прокладено пішохідні доріжки, збудовано дерев’яні містки та павільйони, встановлено лавки для відпочинку, на краю урвища збудовано веранда з буфетом, перед нею влаштований невеликий фонтан із дерев’яним басейном. Кошти на створення та утримання саду виділив місто, гроші було зібрано також серед військовослужбовців київського гарнізону та заможних киян. Після від’їзду в 1899 році Аносова в Санкт-Петербург сад поступово занепав.
Через півстоліття, в 1951 році територію парку збільшили до 8 гектарів. 1956 року прийнято постанову Ради Міністрів СРСР та ЦК КПУ про спорудження на цьому місці парку Вічної Слави воїнам Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років, згідно з якою було ще більше збільшено територію, здійснено реконструкцію та благоустрій. У 1957 році урочисто відкрито Меморіал Вічної Слави (архітектор Авраам Мілецький, відомий по своїх роботах у Києві як центральний автовокзал, готель Салют, Пейзажна алея, крематорій на Байковому цвинтарі, парк Пам’яті та стіна Пам’яті на Байковому кладовищі), до якого на Алею героїв перенесено 35 військових поховань з Байкового та Лук’янівського кладовищ, Аскольдової могил та площ міста. Різні за званням військові — від старшини до генерал-полковника — воювали з ворогом на території України, більшість відзначилася в боях за Київ. Серед них 12 героїв Радянського Союзу. До 30-річчя перемоги над нацистською Німеччиною (1975 рік) сформовано Алею міст-героїв, яка веде від Лаврської вулиці до пам’ятника на могилі Невідомого солдата. Стовбури висаджених тоді ялин оточені бордюром із полірованого граніту, на якому накладними бронзовими літерами викладено назви міст-героїв та текст посвяти.
У 1984 році, з нагоди 40-річчя визволення Києва від нацистських загарбників, парк реконструйовано: оновлено оформлення входів, замінено огорожу, паркові лавки, світильники, покриття алей та доріжок тощо. Рівень Алеї героїв піднятий на 40 сантиметрів, на могилах встановлені нові плити. У 1988 році частково реставровано звернені у бік парку вали та бастіони Києво-Печерської цитаделі: відновлено трав’яні ескарпи, на валганг Спаського бастіону прокладено прямі гранітні щаблі. Виконано ландшафтний благоустрій території з розчищенням від дикої рослинності дніпровських схилів та з організацією оглядових зон та майданчиків. До 2000 року здійснено впорядкування приєднаної до парку середньої Наддніпровської тераси, де прокладено прогулянкову дорогу від Аскольдової могили до стін Лаври; перед головним входом у парк із боку площі Слави зроблено нове замощення круглої аванплощі; верхня та нижня тераси парку з’єднані гранітними сходами. Навпроти Аскольдової могили коштом Громадського фонду святого Андрія Первозванного споруджено каплиця на честь 2000-річчя Різдва Христового. У 2001 році неподалік встановлено паркову скульптуру, присвячену військовим льотчикам.
9 травня 2010 року наприкінці лівої сторони Алеї міст-героїв було відкрито пам’ятник льотчику І. Кожедубу. Передбачається, що пам’ятник І. Кожедубу стане початком Алеї військової слави. 22 травня 2012 року Верховна рада ухвалила постанову про її створення. «Алеєю будуть увічнені імена героїв, які народилися в Україні та брали участь у бойових діях за визволення України. Вона має стати твором мистецтва, що сприяло б і вихованню, і увічненню пам’яті. Ідея проекту – не виходити за межі Великої Вітчизняної війни», – зазначив голова оргкомітету зі створення Алеї. 1 травня 2013 року на Алеї було відкрито бюсти Г. Берегового та С. Амет-Хана, 21 вересня 2013 року — С. Ковпака та О. Федорова, а 5 листопада 2013 року — П. Рибалка та І. Черняховського.
Обидві частини засаджені та упорядковані: у меморіальній — зелені огорожі зі стриженого граба та ритмічно висаджені ялинки вздовж Алеї міст-героїв та мощення плитами сірого граніту; у південній — вільне розміщення дерев та чагарників та покриття алей та доріжок сучасними фігурними елементами мощення (так званими фемами). Низька огорожа парку складена із гранітних блоків із бучардованою поверхнею. Вздовж алеї, паралельної Лаврській вулиці, та на південному лужку встановлені напівкруглі у плані лави для відпочинку (цегляна основа з дерев’яними рейками для сидіння). Ліхтарі освітлення виконані у вигляді невисоких вертикальних циліндрів з металу та оргскла (у верхній частині). Біля підніжжя Спаського бастіону Києво-Печерської цитаделі й неподалік Аскольдової могили облаштовано дитячі майданчики.
Ландшафти парку відрізняються мальовничістю. Тут ростуть клен гостролистий, сріблястий явір, липа, берези, в’яз, тополя, ялина, верба, дуб пірамідальний, інші породи дерев; чагарники – амфора, жасмин, бузок, спірея, тамариски, форзиція та багато інших. Парк Вічної Слави належить до найкращих нагірних парків Києва.
Де знаходиться парк Вічної Слави?
площа Слави (центральний вхід)